— 186 —

вапаеу а въ kiBBh ще ббльше. А у ПОЛЯЕ6ВЪ що? Вонп вбд-

важна тблько протв того, хто ихъ лякаеться; а хто саиъ сть-

— тому не страшно и». Мы

ливо дивиться имъ въ очи

воздви вбдобрали у нихъ Украину; московске вбйско забрало

Литву, Шведы вбдвоювали у нихъ Прусы; только й лвшвлося

у нихъ, що власный кутокъ, та згублять воно и его,

явь почують про нашу силу. У Полякбвъ хиба не знаешь —

безладе, шляхта зубожена; нар±кають, що не выда-

ють имъ влатй; посшбльство черезъ велика податки зъ голоду

ире: отъ — теперь-то явь разъ въ пору напасти на нихъ. Де

тамъ у короля возьметься така сила, що бь проти нашои вы-

стояла? Та мы не только будемо въ Польщ%, а всю звою-

амо, и самого короля съ королевою волонимо, абы только васъ

возакбвъ не обиджено, здобычь д±лячи! Я вбдъ своди частнны

золота и срыла вбдр±каюся, нехай только не боронять иен

%взяти съ ворол±вского двбрця те, що мен± подобаетьсњ

Шереметеву отся влеслива привала вельми до сер-

ця; але проти Цыцуры оббзвався князь Гринько КозловекТ.

Вбнъ таборувавъ 66ля Уманя зъ своими ратнивами, придивився

до возацкихъ звыча%въ, и ихъ духъ. Бережно,

що бь не дратувати Цыцуры, вбнъ промовивъ проти него:

— „А моя рада не ходити наиъ до Польщ±, а стояти на

YkpaBHt, та л%аше окрВаити мВста залогами. Мен'Ь здаетьея,

— не таке добре, дкъ войди про него

що наше вбЙсво геть

панъ полковникъ. Головна жь р%чь — козацва веввбсть не така

ибцва и тверда; вона крутиться на всв боки. До вого въ дер-

жавц±въ не вдавалися козаки? Туркови кланялися, Татаре на

нихъ ремствують; черезъ нихъ и въ Польщ'Ь потер-

вВвъ; то й Шведови не вельми користною була дружба ихъ.

И нашь державець засв%дчився вже, яка гнучка возача

певнбсть. Тыиъ-то не треба намъ ходити до ПольщеЬ, а треба

стояти на Увраин%. Тутъ зручн"ше буде намъ оборонятиея,

воли ирийдуть сюды Поляки съ Татарами: тутъ в м%ста, заики,

залоги, а на чистому волю що? та ще въ чужбй земл%! Коли

вони сюды прийдуть, — мы, маючи заиасбвъ доволв, обгорнемо

ихъ наче въ обло" и знВвечиио ихъ голодомъ, та недостачею.

Вони самй порыватимуться до бою; ростува доведе ихъ до

того, що вони почнуть штурмувати мВста, отутъ-то мы своиив

свВжции силами и притопчемо ихъ притомледыхъ и голодвыхъ.