— 139 —

тоцкииъ таборувала 66ля Тернополя, а друга зъ Любомвревимз

перебувала ще въ Прусахъ. прочувши, що зъ Мо-

СЕВОЮ зновъ справа верне до вбйны, ириВхавъ зновъ до короля.

Жалббно росиов±въ вонь королю и сенаторамъ, яков праф

и злиденьства сибзнало войско и вымагавъ платн± вбйоку.

Король и сенаторы прирадили натвоати до 366рщвк6въ, абы

вони швидше вбирали недойлаты на вбйско. Одначе саиъ урядъ

добре вызнававъ, що въ сего не велика над%я буде. вбй-

сковый чаоъ •зубоживъ нарбдъ и нВчого було сиод±ватися

швидко повбирати недоплаты. До того жь и зббрщиви

— були

люде нечеснй и ве сороиилися

— поживитися

— де можна

зъ громадсвои кишен±. Треба було якось втихомирити жовн±-

рбвъ и усовВстити ихъ служити, не грабуючи людей и подни-

маючи копотне“. Одначе не легко було втихоиирити самыми

тбЛЬВО об±цянваии. Лиху ваиоиогли паны своими дарунками.

Любоивревт и ившВ паны задовольнили значну частину вбйска

въ власнои кишен'Ь. Любомирсвт рушивъ зъ своииъ вбйсвомъ

на Волынь, що бь пристати до Потоцкого. Волыньскй паны

охочо давали вбйску вватиры и надвдяли его харчами и запа-

сами, знаючи, що вОйско йде сииняти возакбвъ.

Всего польского вбйсва було тодВ 12 полкбвъ ившихъ, та

66дьшь нВжь 10 кбнныхъ. Кбнницю вырядили на свбй воштъ

паны и самй урядували надъ нею. Було ще два Ебнныхъ пол-

кбвъ въ НЬицЬвъ, та вбдъ урядомъ старосты въ Динабургу

Вульфа зъ 12 гарматаии. При вбйсву було ще

66льшь нВ жь жовн%рбвъ служовъ; вони годилися на 66й. До

того за Польщу була ще крымска орда, вотру приманивъ Вы-

хань давно вже ремствувавъ на Польщу за

те, що вона довго такъ не выступала проти Москвы и коза-

вбвъ. Въ листахъ хана и его сановнивбвъ до Выговского, иро

Польщу говорилося таке: „Вже намъ и сл0въ бракуе: колько

то вже гЬтъ и писали мы до Вась и черезъ послбвъ перева-

вували, бь вы яко мога шввдше прилучили. свое ВбЙсво до

нашого и рушали на ворога. А вы листуете до насъ вро ве.

лика свои пристроВ, та Зборы, а сиравдв

— то н±чого не ро-

бите. Наше вбйско вблька тЬсяц'Ьвъ стоить 66ля Б±лгороду

безъ жаднои роботы, чеваючи вашихъ в“стокъ. Зъ роду й не

чувано, бь орда часъ простояла безъ двла:

минула вица; минула вже й весна, мице й л±то, наступить