— 215 —

мазивовй, гаптованй золотоиъ жупаны, роскбшне убранв на

коняхъ, стояли якъ та суиер•Ьчь проти свитки и дахматя

шихъ, оббдраныхъ, трохи не голыхъ прихильникбвъ Брухо-

вецкого, що збйшлися зъ усђхъ усюдъ, завистна на здобычь

вбдъ зграбованя отсихъ значныхъ. Рада того дня не вбдчиня-

лася. Великогагинъ, при%хавши зъ м'Ьста, вступивъ подъ ка-

трягу; за нииъ вдався и Тамь вони ириязно ра-

дилвся, якъ повести справу на руку Бруховецкого.

обЬцявъ, що увесь останокъ того дня поверне на те, що бь

веретягнути до себе Сомковыхъ ирихильникбвъ.

Вороги не вдержалися, що бь спокбйно дочекатися до

ранку. Великогагинъ мусивъ середь ночи розбирати колотнечу :

вбдъ Бруховецеого прибђгъ до него сотникъ, жалуючись, що

Соико полонивъ вблькохъ вго козакбвъ и повбднимавъ у вихъ

конћ, за те, що вбд$лъ 300 чоловВка 'Ьздивъ вызволити

гось Гвинтовку. (Сей Гвинтовка вотбиъ иодковникувавъ за-

М±сть Золотаренка). Великогагинъ вырядивъ до Соика якогось

майора, що бь розаытався и заборонивъ чинити колотнечу.

До майора выйшовъ Золотаренко и мовивъ: „Одень зъ стар-

шины Бруховецкого, Гвинтовка, полонивъ мого брата и забивъ

его въ кайдиы... Отъ я й вырядивъ людей вызволити свого

брата, а 66льшь нгћчого“.

Въ ранцђ 17. червця, только встало сонце, ударено

въ таламбасы и бубны. Московске вбйско выстроилося по- 60-

евничоиу: солдаты стояли въ праворучь катряги, а стреЬльцВ

въ льворучь. Украинц± хвилястыиъ натоваомъ рушили зъ сво-

ихъ таборбвъ. Скрбзь розвивалися возацкй бунчуки. Такъ якъ

о 10. годингЬ ранку Великогагинъ и Хлоповъ зъ своимъ това-

риствомъ рушили до катряги, вони пом•Ьтвли, що козаки йдуть

зазбро€ввыии. Великогагинъ пбславъ ще разъ казати, що бь

поскидали Зброю. не змагався, але мовивъ, що

безъ з6Р0'Ь для него небезпечно буде, 60 его супротивники за-

збровна и не гараздъ буде, коли вони нашадуть на незаабро-

бныхъ. Соико тымааче не гадавъ роззброитися, вбнъ добре

бачивъ, що Великогагинъ тягне руку за Бруховецкого. Зброя

була останнёю на$вю у Сомка: вго становище було такимъ,

що або панъ, або пропавъ. Разомъ Сомко спостер±гъ, що Бру-

не марно працювавъ вчера. Якъ толь;о Соцко, йдучи