— 219 —
тавъ и вчинивъ. Поузъ яВихъ возавбвъ вбнъ
проходивъ, та схиляли передъ нииъ коругвы и кидали въ гору
шапками. Се було ознакою, козаки вызнають его гетьиа-
номъ.
Потбмъ Великогагинъ зъ своими урядниками,
и Бруховецкииъ встуцили вбдъ катрягу. Туть по-
соль доручивъ Бруховецкому булаву и бунчукъ и державъ до
него промову, про затверджене его на гетьмана.
то$ жь таки въ подяку, що его зробили гетьманомъ, вдавоя
до Великогагина, що бь по украиньскихъ м%стахъ були москов-
ска залоги, а на удержане ихъ вовернути наново податки, тй
що колись нарбдъ дававъ ва Польского короля и той хл•Ь6ъ,
що въ кожному полку збирали на полковника; нарештЬ, що бь
по тыхъ итстахъ, де будуть московска залоги, воеводъ мо-
сковскихъ и o•irxep6Bb надвлити землями подъ пасовища и
с%нокосы; такихъ земель вбдмежувати ииъ на 15 верстовъ!
На платню ратникамъ завести оводатковане млынбвъ. Для себе
самого бажавъ только, що бь вму выдали его во-
рогбвъ Сомка и Золотарени и товариш±въ ихъ: вбнъ зате-
внявъ, що нарбдъ змагавться за симъ. Велвкогагинъ давъ ему
над±ю, що буде по его. Того жь дня въ нгЬжиньсвому соборВ
заприсягъ на в%рнбеть Московщин± и одержавъ
жалованый зъ золотыми Гарматы
гремЬли овов±щаючи народови, що нового гетьиана затвер-
джево зъ вол•Ь царя на» урядф.
Новый гетьманъ заравъ попереивнювавъ полковни-
кбвъ и старшину и натомЬсть понастановлявъ новыхъ зъ сво-
вхъ прихильникбвъ Заворожц%въ. Вбнъ не забувъ и про чернь
и три дн•Ь не заборонявъ 'Ьй грабувати значныхъ и глумитися
зъ нихъ. За такимъ дозволомъ ц%лыхъ три дав стояло нечу-
ване грабовавв и насилв: в%хто за се не каравъ;
все отсе вважали H'b бы воно вытворявться шутками. Худобу
тыхъ, що сид'Ьли вбдъ вартою въ замку, розграбовано всю до
чиста; зъ дворбвъ ихъ рознесли усе до нитки. Зле було тод•Ь
кождому, хто восивъ кармазиновый жупанъ; багато людей
помордовано тод•Ь. Инша спасалися тыиъ, що вопередягалвся
въ свитки. Коли бь московске ВбЙСВО не захищало мвста Н-
жива, то вевне бь его зграбували, а вотбиъ съ вяныхъ очей
в сиалвли бъ. За три дн•Ь gwaqav» ддинртџ