— 220
бованб и опов%стивъ, що кождый покривдженый може черезъ
судова позвы шукати соб•Ь ублаготвореня. Мћсточко Ичню, де
зъ%зди.ЛИСЯ Сонковй выборчй, свалено до нащаду, HaBtTb сша-
лено и ту церкву, де заарисягали бути йрными и коритися
Соикови.
Кождому зъ новыхъ полковникбвъ и зъ Запорожц%въ
гетьманъ надавъ ао сотн% вартовыхъ. Новй полковники заразъ
засвђдчили, що вони за птахи, и чого треба сиод%ватися вбдъ
нихъ. Вони заразъ же почали кривдати и утискати не только
значныхъ, але й простыхъ козакбвъ. На Украий заианували
холопы, наразъ оаинившись панами. Уаившись шанобою, до
якои не були призвычаеными, вони не тямилй своему
самовольству и нвчимъ не спиняли его. Вони безъ грошей за-
бирали с±но, овесъ; мешканцђ довиннй були харчувати и зодя-
гати вхъ. Вони, якъ пов%дае сучасна такъ лютували,
що можна було гадатп, що урядовыми посадами надћливъ ихъ
не гетьианъ, выбраный народомъ, а ненаситимый ка-
тюга, що ненавидить людей.
Того самого часу, якъ вытво)влося таке безладв на .тЬ-
вобережнбй Украинћ, загор±лася н на правому берез% воро-
хобня проти Тетеры. Мбднявъ цбпъ Ивань По-
повичь. Колись вбнъ бувъ козацкимъ полковникомъ, а вотбмъ
высвятився на иона. Теперь зновъ розстригся, назвався пол-
ковникомъ н цочавъ зноситися зъ Сомкомъ. Ворохобню вонь
розпочавъ съ того, що наказавъ ио всеЬй 11аволоч•Ь вы1Азати
жидбвъ. Нарбдъ, ненавидячи Поляк5въ, зрад%въ, що есть те-
верь у него ватажокъ и иочавъ збиратися до 11оиовича. Сомко
тодВ вже сидЬвъ въ невол•Ь. Поцовичу все одно було, чи Сомко
чи вбнъ вдався до Бруховецкого за зашомогою:
одначе не роздобувся вбдъ него иомочп, мусивъ здатися Тетерћ
и вмеръ страшенно замученый.
Съ часу выбору Бруховецкого на настоящого гетьмана,
розвочина€ться на Украин•Ь сумного и бурливого дво-
гетьманьства. Доки не вбдр%кся вбдъ теть-
манованя, урядъ воловодивъ затверджувати на геть-
мана въ Украин%. вонь спод•Ьвався, що Поляки
доведуть до рознуки, и тод% вонь зновъ пристане до
Московского царя, за нимъ пристане и вся правобережна Укра-
ина. Для Москвы така справа була бь за надто користною.