217 —

сковского вбйска Страсбургъ, казавъ своимъ Москалямъ ме-

тнути на 66йцЬвъ ручными бомбами. Багато поаадало людей

забитыми и покал%ченыии. Ббйка зупинилася. Надъ куиою

мертвыхъ и вмираючихъ взявъ гору! Зъ гетьиань-

скими клейнотами, зъ бунчукомъ и булавою, пбшовъ вбнъ въ

царску катрягу. Сомко на силу встигъ скочити на коня и втЬчи

36 свого табору; за нимъ МоскалВ гнали бомбами натовтъ его

прихильникбвъ. приязно розмовлявъ въ катряз

%зъ Великогагиныиъ и Мето.;јвиъ. Чернь торжествувала гука-

ючи: Окрики за Сомка швидко зати-

хли. Сомко, порадившись въ сводиу табор± зъ старшиною,

вырядивъ послбвъ до Великогагина: „Сомко благае, мовили

послы, вбддати забитого бунчучного, его зятя, що бь по-

хоронити; заразомъ просить вбддати ему вокад%ченыхъ и пока-

зати справедливый осудъ надъ тыии, що стблько народу пере-

били и хочь и захотивъ булаву,

але вбйско не вызнае его за гетьмана. Сомво зъ своими пол-

чанами рушить до Переяслава и зъ вбдтбль про все обвише

до царя. Бруховецкого силомбць зробили гетьманомъ, а вбйско

его не вызнав“.

Великогагинъ вбдшов±въ :

— „Соиковй люде сама виноватй; вони дали першими про-

вбдъ до безладя. На що вони поприходили зазброеными и си-

лою хотВли постановити Сомка на гетьиана

Потбмъ Великогагинъ вырядивъ до Соика якогось Не-

пшина.

„ Князь кличе тебе зъ старшиною до катрягп; таиъ по-

p03YMt6Tecb и погодитесьд.

„Мы не ймемо вьры, вбдцовВдали Неишину: може тамъ

и насъ такъ повбвваютъ, якъ вбили бунчучного. Та й що таиъ

робити? Справа давно скбнчена. Гетьмана давно выбрано.

Гетьианъ Сомкод.

зъ булавою и бунчукомъ подався до свого

табору. На вкрути него б%гла червь, кидала въ гору шапками

«и гукала:

Другого дня Вбликогагинъ съ товариствомъ и

зновъ зббралися въ катрягу и порадившись, и0слали гонц%въ

до Бруховецкого и до Сомка.