— 221

Коли жь постригся въ ченц± и выступивъ съ

нивы, Москв± було вже спо$ватися и чекати. На Те-

теру надЊ не було. Отакимъ побытомъ, колись вдину, неио-

д±льну Украину теперь розбрвали на двое: одна частина аи

була при Московщин%, друга ври Польщ±. Люде зъ добрыиъ по-

поглядомъ бачили, що не змбцнђвша ще

будбвля гетьманьщиџы неминучо повалиться, и вони нагадували

слова „Кожде царство, коли подЈлиться на себе, —

погибнет Отсе тВдо, не выросши ще, виирало вже:

знђвечили его сцдлько жь бракъ природы, сколько

и ворожй зверхнй обставины.

дякуючи царёви за затвердженб на геть-

маньскому уряд%, доносивъ, що Сомко, Золотаренко и ихъ

прихильники, замкненй пбдъ варту, вони зрадники. Дово-

дивъ вбнъ зраду ихъ тыиъ, що у Соика була Гадяцка уиова.

Козаки роздобуди сю умову,

— побивши 1659 р. Выговского;

Сомко не зн%вечивъ и не переславъ до царя, а державъ

у себе: й зъ сего, що Соико гадавъ по-

користуватися колись съ тои умовы. заиевнявъ,

що коли бь Сомко сђвъ гетьманувати, то вонь ставь бы выма-

гати, що бь Москва зложила зъ Украиною нову умову, въ ро•

зумеЬ гадяцкои; а коли бь Москва не згодилася на ее, то Соиво

иочавъ бы що иншого. Царь наказавъ обвинувачу-

вмыхъ поставити на судь вбйска заторозкого.

Не можна сказати, що бь обвинувачуванб Сомка не мало

жаднои основы. Сучаснй листы Тетеры до короля свВдчать,

що Сомко, чекаючи чорнои рады, зносився съ Тетерою про

зъвднанв л±вобережнои Украины съ Польщею. до чого пе-

вного вонь ще не брався, хоча съ Тетерою ему зручн±йще

було иовднатиея, нвжь зъ 10pi8Mb, коли бь воно дбйшло до

настоящого д%ла. Тетера иевно иостуиився бь Сомкови геть-

манованвиъ, а за те иридбавъ бы собЬ вбдъ короля вбдповВдну

нагороду. Мабуть Сомко приладжувавъ соб% приязнь Польщ±,

яко вже захбдъ, коли бь запевнився, що зъ Москвою

нвякимъ чиномъ не можна цогодитися такъ, якъ вонь бажавъ

того. Москва, в±дома р±чь, защо не хотЬла поменшити свою

кормигу надъ Украиною и поширити ви Останне жь

и було запойтною метою у Сомка и значныхъ. Черезъ ее,

коли бь Сомко ставь гетьманувати, то немивучо бь мусивъ