134

ЗЕНОН КУЗЕЛЯ

колись був сказав: вже! були б вийшли 11B1xapi на. вилю i

будо би Словакам 1).

З ТбЁендаии 3BH3aHi також лужицькј. Остан-

король дужицький чекао землею свого часу. Тод1

встане з i вижене аж за Рен, побивши ix в кро-

Лужичан лишить ся лише так мало, що уст

ся одною грушкою, аде за те запануе у них спра-

де*енди до oci6, до св.

Вдадислава Локетка, Болеслава CbMinoro, Яна Кантого

i Ст. Чарнецкого, зближують ся в ocH0Bi до

i чеських, звјдки ся, як ио-

жемо Аосити з назви гори BMHik, одначе виказують вже

вђшјни. Борода i зелене дерево зникаютьЗ), а на

ix мЈсце приходить що мае силу будити спляче

Зрештою годять ся HaBiTb деяк; як пр. коваль, ви-

питуване, чи час i т. д. Довше не спинюю са над польськими

вервЈями, 8ki 3i6paHi в перше наведених ирацях; для нас ви-

старчае сконстатувати, що i до перейшда ле-

*енда, аде в i з додатками i

Для примЈру переповЈм Tinbk0 недавно записаний переказ про

Болеслава, що до

Болеслав заикнений за кару в гору враз з свош

але вийде, як буде потреба. До йото печери дй:тають ся люди :

коваль k0Hi а Бодеслав запитуе чи вже чае,

чи ворони ! 4).

11011i6Hi перекази 3HaHi i в На YkpaiHi

про Михайлика, що забрав 3i собою 30]0Ti ворота

1) L' Reuss, Miestne b5je а skazki, Sbornik mus. slov. spol06-

nosti, Тигё. sv. Martin, 1902, стр. 24.

2) Weryho. ор cit. стр. 852; пор. А. Сет п У, Mythiske bytoSce

luziskich Serbov. Budy#In 1893, 1, стр. 111

115

3) К. MAty 5s, Podania z Szczepanowa rodzinnej wioski Sw. Sta-

nislawa. krak6w 1895. стр 9 - 13. переказ оповђдають i иро

Вохевець: спляче вийде колись i Польщу. HOBi поль-

Cbki де{ендв про спляче Biicbk0 находимо у О. К пор р'а, Ро&а-

nia, Wisla VIll, стр. 750, N. 2 (bohaterowie w Montwach

спочи-

вають битви а Татарами i сплять лежачи. д\йвае

стоячи. Збудять ся, як ворог буде гроаити. Зга ся про JI3BiH) у К.

Мати яса, Z historycznych podari G6rali nadpienihskich, we Lwowie,

1895, стр. 7 i в Висл i, Х, с. 315, ВајКа Sabaly.

Одначе i про бороду i ii обростане вта [уеть ся в пере-

кав: в Кракова. Vernaleken, ор. cit. N. 10.