— 109 —

Прастата хужи варавства.

За прастатою Христосъ съ калитою.

Згадитца ни сянни, такъ у чатверьхъ! Ни валяитца (объ

Нихай бяреть чарвей за ножу (объ «квотј» (процонтј) рос-

товщиву).

Скупой чарвой за вожу сабираить.

Скупъ саб нн глупъ.

пупа жонка (жаль разстатьи съ чјмъ).

За грошъ съ калакодьни саскочить.

За грошъ задавитца гатоу.

За грашомъ танитца, явь жидъ за душой.

Хто кашЬйви ни бирягеть, тэй самъ яе ня стоить.

Съ тараватства ни бальшон багатства.

Золыта у сундукђ, а чортъ на рум.

Смерть.

Нихай саб памёръ: Бохъ яго иска?.

Скольки ни красуйся, усё туды гатуйся.

Што ни заслужишь на етымъ свјти, на тымљ палучишъ.

Нихай мруть и намъ дарожку труть,—и мы тады па торный

дарожки адны па воднымъ уси пайдёмъ.

Еть смерти.

Пришодъ умирать на сваю дауну.

Ни па старысти, а па сшВдысти

Якъ ни рада Богу, якъ ни гатова.

Смерть ни кажась ходить.

«Землю парить» (о похороненномъ повойним).

вд зачимъ умирать ни нада: платка, пакрывала Мтъ.

Приплачить весь Ась, а па тай ни Ось.

Жаося, висится; пуминаю— сваю кишку набиваю.

У запасъ ни наплачисьтя.

Свадьба слауна пјсними, хаутуры—вытнйцами.

Костычки яго ни

Перушкымъ замелька!

быдъ аму

Кодымъ зимла!