т— 89 —

Бальшей гр'ђхъ, авъ ни скажишъ чилайву: здароУ! Ни чи-

лавђву ета гаворишъ, а вангилю яго: свиньна, вокала свиньни

прахадёмши, и то рюхаить.

Толька шан)юсь иконы святэй, да добрыхъ людей.

Шануючи вашу милысь.

Худымъ сдовымъ ни сустрјлъ.

Дурнымъ сдовымъ ни назвадъ.

Приговоры.

Скакни да неба: тады дамъ таб'ђ хлђба (шутятъ съ малыми

дђтьми).

Есть, да ни пра вашу честь.

Адйнцы, двйнцы, трйнцы, вадйнцы, пястунъ, ладунъ, шйхунъ,

вйхунъ, дйкинь, ВЙЕИНЬ.

Пумапй Вохъ!

ВяМУ Бохъ, штобъ и ты памохъ.

Хто зъ барадою, Аму итти за вадою.

Стукъ по ваду пашоу.

Хто стукнуу, таму и б'ђчъ.

Дай пить! Слуга спить.

Спасиба за добрае слова, добрый чилавЈкъ.

Разкомъ вывизимъ вазкомъ: ящо прибаука будить.

Тармосйтца, слова жидъ на падворьи (тому, кто «застить», за-

слоняетъ огонь).

Или: Пячёнпи Л: скрозь тябе ня видна.

Сёрбай, сёрбай: заутри пайдешъ съ торбай (шутятъ на свадьб

жениховы и нейстины свашки).

Талкуй, Саука, съ панымъ (когда не могутъ 1Шйти кь со-

— «Кума, ни схади ты съ ума! Идј ты ета была?

разъ Йихажу—тябе нјту»

ИД'В была, тамъ Ату; куды пришла, тамъ i0CTb.

Кашёль ня ходить пяшёй: яго усё носють.

Ахъ, то такъ, да дома то какъ (у дарози друхъ зъ другымъ

pa3r•anpiMb, а другей скажить )

Ну! —

Ни запрёши, на нувай: ни пагЬдишъ.