— 61 —

Ня стольки зъ мужимъ нагастито, што накастидась. Мая-то

дура вјшнаа!

Паслушанникъ жантЬ (съ укоромъ=подъ башмакомъ жены, с.

Дудкино, Мльск. У'ђзда, расвољнюље выражете).

Харошая дружка—первыя щастя ать Госпада Вога.

Была жана, да карова сажвала.

Атдаси жонву, а имъ у саломву.

Мая онва—ни ткаха, ни пряха: ляжить, акъ плаха.

На умђй ни тоть, ни варить, а умјй са мной гаварить.

Ховра, чаму ты ни плачишъ? Замужъ атдають. Наплачитца и

тэй, хто Ховру замужъ вазьметь.

Я свайму Оду з$лаю бћду: зап@ санычки, прочки пафду.

А вышъ, вирабейка, я адна у даму.

Пушка—жигушва, аживи жанушву! (Мужикъ зас'ћкъ сварливую

жену и потомъ обращаетса съ просьбой. кь кнуту своему).

Мой верьхъ будить! Тады твой верьхъ будить, якъ сарока

пубяЛить (спорь мужа съ женой).

1онъ падь макушку, а ина цадъ камёль (перейсъ на сторон'Ь

жены).

Госпыди Госшди, таго да смерти, чей мужикъ харошъ.

таго да смерти, жонка лиха.

За пьянымъ мужимъ на Христоу день цибулькый разгавгћис.ьтн.

Чорть лапнтки стаптаУ, макаль игу парычку сабрау.

Бядовая жана: вывадить па ирямъ.

Харошива мужика ни затЈишъ, дурнова ни унимишъ.

Што глянуу, такъ и грянуу.

Ни выпускай въ рувъ байда.

Мужикъ.

Муживъ гдупъ ца самый пунь.

Мужикъ С'Ьръ, да ня чортљ аво вумъ зъјлъ.

Семь Л'Ьтъ вари у катл, вынь крючкомъ—и усе пахнить

мужичкомъ.

Муживъ ни сярдить: ни и што ни станить дратца—тольки

пЛюнь у глотку.

Мужикъ 'Всть ни патудь, павуль пайдаить, а пакуль усё.

Муживъ nmcTiy, а панъ у сваимъ слови вјринъ.

Муживъ гдазамъ на В'ћрить, а захочить рунами перва пащупать.