— 74 —

Ня М'ћла баба клопытыу— такъ купила шулудйвыга парасюнка;

ино яго и. мыить.

Оц%нка.

Важн ое—н ев а ж но е.

Па Хамј шапка, па Ярёми каупакъ.

Тапоръ тупэй —пень сухей.

Штука стоить жука.

Па дудки—пагудва, пу пляски—игра.

скобли тапаромъ ня тешуть.

И умерть давъ у тоя гузно ня уперть.

(Кого нибудь хвалятъ:—«Ахъ, i0Hb тавей!»—

— А бядй: такей жа, якъ мы! Ды н'ь, брать, намъ умерть,

дакъ у тоа гузн0 ня уперть).

Толька имя займбить.

Тольки тоя.

Съ пустой пасуды ни пьють, ни ядуть.

Съ пустой харомы либа сычъ, либа варна.

Съ сабачимъ хвастомъ у ваучиный табыръ.

Съ шалудивый гадавой ни кидайся у духъ.

Вяликъ пень да дуринь.

Варона заляйла у харомы.

Щоталь—кароуи ноги.

Перья 3Д'Ьсь, а мяса улСтила.

Видна па кулю, што чотвирть будить.

Чашки—ложки памыла, пра падоника забыла.

Чоринъ макъ да сладакъ, 6'Ьла да горька.

Зрячему слјдъ, а сляпому слёзы.

Видинъ сычъ пу налёту, сава пу пагляду.

Какая на сабаки шерсть, такая яму и честь.

Пять—шесть, а на ихъ адна шерсть.

Ни въ яо вуха.

Ни въ яе ласату.

Панъ— барство.

Кали ты—Ашить, да и Я—АШИТЬ, а хто жъ намъ хлМа

напашить?