— 23 —
род{п. нар1д хоче аробити тобо своею здобичию! тн що збудовав багато
пад ворогами Вироин, A3ii i .71IIBiII, як 'йдињла над тобою тенер uikY
nitu.i0 так зло, що твоя сила нсоборна на Фисту безсилышеть знала, i
HBfi, низкий i пелюдский з вигляду сутротпвпик на Ti)6i хоче показата силу
свовТ руки i славпим iiteue•t вкритись.1)
2 казан 8.1) Так i пас . упала П опппувала тока 6ixa, стаючи
перед лицом доводом Во вона була яс 110Ai61ta до п•ныпвх на-
nnpunpiB, пле того нанпду, i надавичппна i не-
.nwuekicTl, варварского народу, i cypupi пчинк•и•,
i жорстоки вдача
вують,• що ceh удар був посланий а псба, як буря. Та як вп вж•е зролумЈлн се,
i г;рке стражаднв й остапня иакпрбуиалн па ваших серцях иричпиу того
риппдку, (не) мовчатиму, але маючи в вас таких що знають те, иро щи каза-
• пыу, тим внсловлятиму справедл:пБ докори, доводнти.му i ц.»втаряти.му,
що .ми се сазЙ снотми rpixaMII' наробнли i в TeaTPi. в представлеию виста-
• вили, аробввши жптв паше театром пристрасти •
дивпТЙшиЙ,
uiH (unpia) IIee.MlBIlIttttlIIiI.
nc.ill.•t'lIliiI-
перемог:иоть славппх i • силою псоборипх
-- а вигля,и•, то удар
став ис до тер:йпя, нејцаств — без намять 6iAIt — псзабутнею.3) Отже
покарали нас наий беззакопьетва, жалю завдали — пристрасти, осоро.мили •ui
вчннкн, пригпстплп ItcpecTYtIII, i' мп стали ганьбою i соромом у eycuiB наших
(Исал. LXXVIlI). 'l'i, якнм була колись спма чутка про Ро.меТв, nix—
нялн абрпю супроти само! ix дср;кпви i и днляй заплескали лютуючи it сио-
Вони
дунпшчись ваятн столпџо як гнуздо
показ;иппи через шипе недба.тьство таку BiAHtu•y зпенагу, щи мешканцт ие
освйлялпсь i гллпутп на 1х просто, не страи:ливн.ми очимп, але з чого мали б
мужнПппе з ворогами бптись, з того слабли й падали : коли варвари били ix
то се повинИо б)'Л0 никликатп справедливиЈ1 r•HiB, такоТ же
[й,мсти з нсвпою над1вю :цастя, а вони з.тякави:ись i настрашпвшпеъ, ослабли
i стражданн ueni.11,I'11kiB уиа:калн за свою влаену
нено.1Ю, тим часом як
ltapi,'l ставили разом а рабами, не
ио сланпмй, h пе раку пали,
— стаи слпвннм, анена;кепиП i 6i;nuiI —
пеанам и lth
1) Дал? автор доводить нотробу но хонлового, а поз\ишеаа мо-
ральвого. i подае иад;ю ив ласку ј;ожу.
• я) Промийато з џочатку, де Фотип обясяюе, що гнТв 60-
жпП. Се калане промонлепо пж.в IIiCMt того як Русь кинула Ц•ргороп •
cj{im.ka часу проПшло мож Нй.мп но знаемо, вле облог* мусила тл:тись к•Иькз xiea-
3MiCT казанп ; ирт•адуввне 6ixn П ласка i закапк до хогаль.
цТв ;
. пого полжппонн
обцсиоис ц: 101 рпторичио: композицит :
3) ci$ слонах
з другого, що5
ид пођиач•йсть Руси з 0NlOl'O боку, стран:ниП характор икходу
тим 6iM.i:o• врабити чуте олухи•йв; з •oot•o погЗпду всђ его слова про HC3HaqaicTb
•i несаапн!оть •руского паров могли. бутћ н Mipi u06i.tbtueai: •що iMR Руси
будо -вже добро BiAexo,• виразио каже BiH в ооо!м посланию.
4) Проиущеио Rinua PHkiB хепч цТкавпх.