— 24 —

фтов BteOEON спвовица й вачизлеивор богатства, Иар\д, до

далеко в1д ни, варвауввй, вочовничий, що пиши аброею, весподтваний,

веспостережений, без штуки тав сильно i нагло ринув на наш край,

ак хила морска, i зннщив як 3Bip •иолевий (Пси. LXXIX) траву,

очерет або (ото 6ixy• послано нам Вога!), йе милуючи ант

авт худобв, не халуючи немочи хёночоЈ, ве даруючи ве

шавуючи сивизнн старях, де уласкавляючись н;чмм,' що може уласкавити лю-

дед, що й до етиу, але без страху витинаючи мечем

лтта i илоты Можна було бачвти, як немовлят, грудей, нозбавляно

i молока, i самого житя, i готового трунок для нвх

гай гай — були Ti

екелТ, об ix розбивано, а матери ридия, i забиваво Тх разом а не.

мовлятаыи роздираними, забвванвми. Жаль було слухати, ще — бачнтв,

i далеко лТпше мовчати, як poc110BiPTi про сю що заслужили

6i3bBI Ti, що iI чинили, нуж Ti що Та показувалась не

на людях, але мордувала i скотину безсловесну: . i коней, птиць

i пньших, що тЈлькн cTpi•m.rocb ; лежав

— i коло вго дитина i kinb

нали жогилу, экПжи i кривою своею обливали одних. Всо

було сповпено трупами, • в вода ставала кривавою, Ti жсрела i стави

ие можна було ni3HaTH через те, що були труиаыи, ледви було

знати, 60 обкидано Ух до решти; MepTBi тиа загнотли piM,• завалили дороги ;

гат й стали (через труии), нЪк через заросли й пу•

етиню ; сповнили ся ними иечери; гори, горби, долиив i проваля не

»йских кладовищ. Таким нещаствм де•реповнила ся та руша ;

так Tisi BiiHH, лћаючи• на крилах bkPi3b носилась, нищучи все,

що траплялось. 1)

Чи пригадувте той переляк, Ti слези П ммснт, як вдарило ся в пих

Miero в останнП розиуц1? Чи присадувте ту темну i страи:иу як жите

у ветх нас зберало ся зайти з заходом сонця, i CbBiT нашото мала

иоглинутн глупа темрява смерти? Чи иригадунте той чае незносний, тяжкий,

коли прнйш.ли до нас BapBapcki кораблт, дихаючи чимсь суворим, диким, по•

гибельннм; коли море тихо i• cn0kitiH0 розстелювио хребет, Ум даючи

привмне i легке плаванв, а на нас IIi!4HiM8i0M1 CYBOPi хвил( коли вони

йшли попри MiCT0, несучи, виставляючи пловцЈв з мечами, мов би загрожуючи

Micry смертпю Јд меча; коли вся надхя людска,. Лишила людей (в HiCTY),

i MicT0 держало ея на едину оборону у Бога; 'коли иереляк i темрява

оиавувалн розум, •i вухо прислухало ся до однот ,вЈсти: варвари пере-

лТзли стТну, i вороги опанували BIicro

Коли ж се все д\ялось у нас, • коли ми боставили свою coBicTb непо-

хитннм судвю своп rpixiB i за iY докорами призцалв ir обвиноваченв за спра•

ведливе, коли молили Бога службами i сьп(вами, колп каялись а серцем при-

гнобленвм, коли вдю простягаючи до Вога руки, просили в Нього ласки,

всю надую на нього поклавши, тот визволили ся ми з нещаетя, тот

пила нас 6iAa, що нас; побачилй, як розходнть ся буря i та!в Бо.

жвй јд нас побачили, яф вороги Муть геть, i мЈсто, . над

якам ру\на виста, спасло ся грабовання, тот... Колиж? Коли мн, без

1) Тут пропущено киьк• pukiB, i(TkBBintue в ТХ — упри, • u.p.,MicT0 леди

ве [йднято ва uiky•

Пропущено kizbka меньше цукаввх.