ововю влаоиою користю, одень пбдкоиувався подъ другого

й саиъ туды падавъ; коженъ хот%въ другого збихнути, пото-

штати та самъ дознававъ такихъ самыхъ заходбвъ вбдъ своихъ

товаришввъ.

У вбдносинах.ъ до сус±дныхъ державъ, ибсля смерти

Б9гдана Хмельницкого, на Украинф були ДВ'Ь .uapTiB.

До иершои належала ббльша частина старшины значныхъ,

въ зага." декблька людей, що набралися въ Польиф разоиъ

зъ освЬтою и польскихъ думокъ. Нарешт% до сен

належала шляхта рускои вьры, що пристала до коза-

кбвъ, хто зъ за вьры, а хто, що бь не втеряти своихъ мает-

кбвъ за часбвъ козацкого руху. Вони поветали на Польщу

не черезъ те, що инъ не подобався ладь,

а черезъ те, що ибдъ польскимъ панованемъ вони не устигли бь

зашо#ти такои користи, яку могли бь вытягти зъ поль-

скои Вони бажали, що бь и Украина була схожа

на Польщу: зъ соймами, посольскими радами, промовами та

вольнымъ шляхоцтвомъ, й у сему станв кожный бажае

ститись. Такому напрямкови не вбдаовьдала самодержавна

царства московского. Въ 1654 р. багато людей

зъ сего гурту пристало до московскои сподвваючись

вористуватись т. зв. правами та вольностями пбдъ кормигою

Московскихъ Але вже 1657 р. вони дом•Ьркувалися,• що

тутъ помилились. Ихъ збвнтежило те, що украиньскихъ k0Mi-

сарЬвъ не пущено до обрады про виленьскй пакты московскихъ

аослбвъ зъ польскими, що агода съ Польщею вчинилася

безъ участи та дорады украиньскои рады та гетьмана; докоры,

що зъ царского приказу робили бояре Хмельницкому, звору-

шили въ нихъ досаду, навосл%докъ ихъ ображала невв%чли-

вбсть до Украин$въ московскихъ воеводбвъ та „служилыхъ

людей“, ще й глузоване Москалећвъ зъ усего, що въ звычаяхъ

та домашнёиу житю Украины не походило до Москвы. Мабуть

отъ черезъ те глузоване съ козацкого убраня пошла тод% чутка,

бу[фмъ царь хоче, що бь козаки не носили червоныхъ чоббтъ

та неодмВнно вовзувалися въ чорнй, а иосполитй, що бь одя-

галися такъ, явь московска мужики та ходили въ лычакахъ. Але

найббльше ширила сю незадоволену та надавала 'Ьй силы

небезаечнбсть, бь часоиъ царь, добВгши польскои короны,

не прилучивъ Украины до ПольщгЬ та не выгубивъ козацтва: