ваиъ й отаманаиъ свого • волку, •ще й съ кожного города та

м±сточка по пять выборныхъ.

Полеовникъ вочавъ читати имъ пункты, отъ про тй шере-

мВны, иро якй вже згадано. Що бь ще горше роздрочити на-

родна интересы, волковникъ читавъ имъ пои%жь иншимъ, бу-

Ц'Ьиъ царь загадуе збирати зъ усЬхъ госдодар%въ „десятину“

Пбсля того: ; Чи хану Крымскому, пытав, чи Ляхамъ

хочете п6дклонитися?Д

Але козаки, ошовеЬдав одень посполитый, що тамъ бувъ,

заразъ здогадались, сй пункты брехливй, та й кажуть: хиба

мы самй зробимо що безъ черни? Тодђ иолковникъ давъ ко-

жному сотнику й отаману ио одњому примђрнику отого бала-

мутного листу, та загадавъ скликати рады й читати простому

народови. Однакъ же читана скрбзь зробило по селахъ не те

вражЬнв, якого сио$валися; козаки казали: „Мы хочемо слу-

жити великому цареви й за него жити, анђ до хана Крымского,

до Ляхбвъ не пбдемо, мы царскй. Куды намъ царь

скаже, туды пбдеиоД. Такй вбдиов%ди чути було зъ ус%хъ

сотень. Деякй сотники й отаманы простыхъ коза-

кбвъ, що гетьианъ загадуе имъ достачити олова та куль, 60

ба Дн•Ьаро въ вохбдъ вбдуть. „Мы за Днћтро не ибдемо зъ при-

казу гетьмана; а послухавио й абдемо, якъ указъ

прийдеИ.

Полковникъ иочувши про сумеречный

настрбй народу, зновъ скликавъ раду, ставь зр%катись свого

полковництва й поклавъ перначь. Сотники, й отаманы, й осауди

почали его вмовляти, що бь вбнъ збстався, й полковникъ, не-

мовь бы то знехотя, корячиеь во.тЬ народнбй, зновъ узявъ

свбй клейнотъ. Але чернь на звычайныЙ захбдъ козацкјй

30BchMb не такъ озвалася, якъ старшина; стоячи навкруги

полковника, чернь матЬркувала его, а полковникъ слухавъ та

вдававъ, бу1фмъ не чуб, хочь добре бачивъ, що нарбдъ нена

видить его. Не можна було тодђ налякати нарбдъ тымъ, що

пришлють воеводбвъ та знищать урядъ. „Мы, казавъ

московскому послови Котляръ, Ббйтъ будемо,

коли врийдуть до насъ воеводю зъ вбйскомъ; 60 гетьманы наиъ

не до вподобы; й мы, й мфщаньство, й чернь за гуртъ; ось

буде на Миколу ярмарокъ, то мы вчинимо раду та дбшлеио

до царя прохатв, що бь у насъ буди цар. величества воеводы“.