— 40 —

дома вбдъ Татаръ не можна добра сиод%ватися, 60 вони

стоять уже на КисВляхъ зъ великою ханьскою потугою. Пол-

ковники заднћпряньскй:

й иншй зббралися до Чигирина й вказували, що гетьманови

не слћдъ Ьхати. „Розуму не доберу, що его й чинити, писавъ

вбнъ до ki8Ba, куды менгЬ повернутися, не знаюИ

До Москвы H0hxaBb вонь покинувъ полко-

урядъ; него выбрано Степана Довгаля, непри-

хильного до Полякбвъ, однодумця Пушкаревого. Сей, 1. цвь-

тня, писавъ до вовводы путивельского, що бь той подавъ до

Москвы таку з“стку: „Оповћщавмо вашимъ милостямъ, що

нЪколи Ивань до вго пресвђтлого величества 'Ьхати

до стодиц% соб'Ь не гадав; скрбзь послбвъ своихъ повыпра-

влявъ: до Туркбвъ, до хана Крымского, й листы до Татаръ

та Полякбвъ

Не спод±ваючись выграти въ Москй, бо супротивники его

подавали ббдьше, явь вонь зъ своею мбгъ подати,

запойгавъ соб± помочи у Татаръ. Першому его

посольству до Крыму не пощастило: ЗапорозцВ втопили посла,

а листь пбслали до царя. Друге, досталося до Крыму. Пере-

бей оповђстивъ гетьманови, що й хань згоджуеться

дати ему помочи. Середь цвТня подано Выговскому звђстку,

вже Татаре прибули на Украину. Гетьманъ зъ старшинами

полковниками й сотниками рушивъ на береги 1Њчки Иркл%я на

зустрВчь бажанымъ сибльнвкамъ. Прибувъ давный приятель ко-

що побивъ Полякбвъ коло Батога, Карабей зъ ордою,

трои не въ сорокъ тысячь, якъ каже одень тогочасный св'ь-

докъ; до того, було ще 50 тысячь, посля звВстокъ самого

Выговского, зъ султаномъ Нурадиномъ коло Полтавы.

Обыдва довбдцђ одень до другого, повиталися,

й вбдъгЬхавши на саиотне мгЬсце, годинъ зо дв'ь гомон±ли

соб'Ь на самотЬ. Потбмъ ВОНЕ вкушћ тривхали до козацкого

табору й тамъ, въ притомности старшины, ствердили братерску

сиблку козацку съ Крымскимъ ханомъ. Татаре й козаки по-

вялвся давати обопбльву ватомогу и йти веюды, де бь не

повстала небезпечнбсть кому небудь зъ спбльникбвъ. Козакв

заприсяглися. Потбмъ справили веселый бенкетъ зъ гарма-

твою стрВль6ою. Татаре не згбршь возакбвъ заживали на-

венер% Карабей вернувсь до свого табору, а зъ нииъ