хатЬ, 36'Ьгалиея пастухи, челядниви; хто не мавъ свого кутка

та живь зъ за куска хл%ба въ богатщйвъ, йшовъ теперь во-

закувати, сиод%ваючись вбддячити хозяинамъ за зневагу та за-

сягти вхъ добро, що бь за кблька днВвъ его пропити, трогай-

нувати; усе, що звали голотою, 6'Ьгло до корогвы Пушкаря.

Вони йшли безъ коней, безъ Збро%, часомъ безъ одежи й чо-

66тъ, у латахъ, зъ вилами, дручками, косами та ще, якъ каже

лгЬтоиисець, зъ серцями, готовы“ до душегубства та рабунку.

Пушкарь набравъ зъ нихъ волкъ: вони звалися

дейнекаии (то бъ-то, може й за часъ

у долковника полтавского було, якъ думали, трохи не 20 ты-

сячь... й що двя его ббльшала; оволиц•Ь Гадяча, Инь-

кова, Рожна, Миргорода заворушилися; посвбльетво оберталось

у КОЗдКИ.

воб'Ьгъ до Гадяча, захоиивъ тамъ кблька ба-

ламутбвъ, що пбдбурювалв нарбдъ проти гетьманьскои власти

й покаравъ вхъ на смерть; вотбиъ вырядивъ до Полтавы на-

м%сника гадяцкого Тимоша й ласкою иросивъ Пушкаря, що бь

лишивъ свои ворожй заходы та помирився.

„Чв не такъ, сказавъ Пушкарь, хоче мене

въ собою иогодити, якъ погодивъ у нашу,

лучшихъ вбдъ себе товариш±въ вбйска запорозкого, поути-

навши ииъ головы? але не д0жде сего

Загадавъ Пушкарь закувати Тимоша въ кайданы й иб-

славь его до воеводы московского, Колонтаева, свого приятеля,

у Кам%нне.

ТОО поклавъ соб'Ь вгаиувати Пушкаря Зброй-

ною рукою й выправивъ на него два полки: и ста-

Але по дороз% иростй козаки забунтували, не схо-

Т'Ьди на братбвъ битв й шорозходилися.

тод'Ь побачивъ, що, воюючи зъ своими, не мо-

жна на козакДвъ иокладатись. Але бурлива Хмельнищина при-

вабила на Украину натовтъ чужинц±въ: у гетьиана

були затяжна полки (затяз$-наймиты) зъ Серббвъ, Волохбвъ,

*) Доброд±й В. Б. Антоновичь выяснюв сю назву не тавъ. ему

трапився давный актъ, де елово дейнека стоить cHH0HiM0Mb слова дру-

ЧОЕЪ•, тымъ вонь думае, що ей „затяжц%" прозвалися дейнеками черезъ

свою зброю—дручки, дейневи. Диви про се у пК1вв. Стар. д 1889 р. Нр. 1•

Перевдадчикъ.