— 32 —

вила другого гетьмана; се значило воступитись вольными тра-

вами свого стану самовольству самодержнои власти; а се

було бь ознакою, що вольный выббръ н•ћчого не значить. Пытажв

иро водводъ та московске вбйско на Украин± мало розр%ши-

тись посля ириьзду боярина; лиха чутка про знищенв коза-

Ебвъ мала або саравдитись, або стати брехнею.

Лиха для вс%хъ година втихомирила всяку незгоду; геть-

мань и шомирились. Знайшлось багато декого,

що лагодилися головою обстоювати Выговского, не черезъ те,

що вго любили, а черезъ те, що вкуцВ зъ нимъ мусили були

боронити самыхъ себе й увесь свбй стань.

Дня 17. Хитрово прибувъ до Лубень; вбдъ гетьмана

та старшины при%хавъ нбсланець зъ листомъ просити, що бь

рада була не въ Переяслав%, а де инде. Бояринъ подарувавъ

гонцеви пару собол%въ ще й грошей пять карбованцЪвъ: „Се,

каже, тобћ за те, що бь ири%хавши до гетьмана, намовлявъ

вго 'ћхати на раду до Переяслава, а не до иншого мћста“.

Дня 25. с±чня прибувъ Хитрово до Переяслава й ставь

у якогось грека Ивана, а 30. одержавъ звђстку, що гетьманъ

ирићде на раду. бувъ передъ тымъ у МиргородгЬ

вкуаь зъ Л%сницкимъ. Ще не було й рады, не владнали справы

съ Хитровоиъ, а вже воевода заштувавъ Выгов-

ского, коли вбнъ ш%де до Москвы. об'Ьцявся 'Ьхати,

скоро шрийде до спокою та скбнчиться справа, за якою при-

'Ьхавъ бояринъ Хитрово.

Зббралися до Переяслава полковники. Прибувъ гетьманъ.

Старшина реиствувала. нь-бы-то не мавъ охоты до

гетьманованя. Вбнъ казавъ старшинамъ такъ: „Москаль по-

вертав въ н%вець выббръ, вбдповћдный нащимъ стародавнымъ

иравамъ; вбнъ хоче, що бь у козакбвъ гетьманы були не вы-

борна, не зъ нашого народу. Вони гадають накинути намъ

якого небудь свого кацапа. Коли вы тетерь иопустите насъ,

то на вгЬки стратите права и вбльности; не попускайте Моска-

леви; що бь накинувъ вамъ гетьмана, обирайте вольными го-

лосами, якъ се у старовину бувало “ .