— 34 —
про воевод0въ. Воевода роевов%въ про колишне становище
Украины, коли вона не мала Фортецъ, и Поляки, поеднавшись
съ Крымцями, приходили вбйною й пустошили мЬста та мВ-
сточка; згадавъ, якъ царь присылавъ свод вбйско боронити
край та сказавъ зробити въ ki8Bb Фортецу й сама козаки хва-
лили за се.
„И теперь, мовивъ бояринъ, государь, по
ски бажаючи, що бь було все вбйско запорозке вбдъ наглого
нападу ворогбвъ забезцечене, зводивъ учинити своихъ воеводбвъ
я „ратныхъ людей“ по значныхъ мВстахъ Украины: въ Чер-
нагой, Н±женђ, въ Переяслав% та иншихъ, де буде годилося,
такъ саме якъ у Ювв±, що бь васъ боронити. Воеводы зъ вбй-
скомъ узброюватимуть мВста й робитимуть „осады“, а по меЬ-
стахъ та м%сточкахъ будуть правити козаками, чинити имъ
управу полковники, вбйты й вбдповЬдно вашимъ
цраваиъ; а „осадныхъ людей“ по м%стахъ судитимуть й рос-
праву чинитимуть — воеводы, только но вашихъ же вравахъ.
Тй податки, що брали зъ васъ—подымне та зъ орандъ, збира-
тимуть во тыхъ городахъ до войскового скарбу й даватимуть
на заплату запорозкоиу вбйску й на царскихъ „ратныхъ лю-
дейа, що будуть при воеводахъ, та ще на вбйскова потребы“.
Бояринъ доводивъ, що ладь обернеться на велику
вористь усего краю. „Тодђ, каже, коли настуцатииуть вороги
на мВста украиньскй, то вбйско заворозке съ певною рукою
на нихъ стане; по м±стахъ на той часъ будуть воеводы зъ ра-
тными людьми й не дадуть ворогамъ пустошити м±ста й по-
йты; а до того, на той часъ, коли вбде вбйско проти воро-
гбвъ, буде ему заплата, не буде н%якои нужды, й ус%мъ вамъ
охотн±йше буде служити: знатимете, що хаты вашй Ц'ћлй, не
поруйнованй, 60 воеводы бережутьа.
Простымъ козакаиъ ладь повиненъ бувъ здаватись
дуже користнымъ. Але сй новины знищували власть старшины,
60 не давали порядкувати доходами, котрй вона збирала, якъ
сама знала, й повертала на власну користь. Довелося пристати
на вымаганб боярина. Зробили постанову, що бь були воеводы
по меЬстахъ украиньскихъ.
Але въ якихъ саме Mhcrraxb, мовивъ мусять
бути воеводы, про те я самъ ирекладатииу великому госуда-
реви, царскому пресв±тлому величеству, коли, Богъ даеть,