— 28 —
Пбсланц'Ь доводили, що Заиороже, то не щось окреме,
а частина того жь таки вбйска.
п Мы не сшохЬвавиося бунту, казали вона, 60 Ивана Вы-
говского ц%ЛЫМЪ вбйскомъ обрали; а красше нехай бы
щарь зволивъ ибслати кого скаже до вбйска, що бь зббрати
зновъ на велику раду волковникбвъ, сотникбвъ и всю чернь
городову; кого на тбй радћ оберуть, той буде й сталый; геть-
мань самъ того бажав, й якъ що оберуть иншого, Ивань Вы-
за те не образитьсй“.
А прежнихъ тетьманбвъ де обирали ? “ снытали бояре,
чувши цередъ тымъ вбдъ заиорозкихъ пбсланц%въ, що ихъ
обирала на Запорожь. „Де Богдана Хмельницкого
На Зашорож•Ь прежнихъ гетьманбвъ обирали, сказавъ
й Богдана обрали на Занорож%, й саиъ вбнъ Запо-
рожець бувъц.
Бояре вважаючи, що въ одно казавъ зъ Зацо-
рожцями, цоняли В“Ьры останнимъ.
116сланОвъ Выговского вьшравлено зъ великимъ почотомъ,
зъ жалованою грамотою; вона була така жь сама, якъ дано Б.
Хмельницкому, ще й зъ листовнымъ словомъ ласкавыиъ царскимъ
до всего вбйска, де сказано, що козаки об%цяються служити в»ою
й иравдою его цар. величеству й за те царь у в'Ьрныхъ
нбдданыхъ, православныхъ ихъ вбльностей не лома-
тине; що бь же ствердити новообраного гетьиана и приняти
вбдъ него шрисягу на вЬрнбсть, иришле боярина Хитрового.
Тыиъ часомъ, коли ей вбеланц•Ь були ще въ Москв•Ь,
Выговского одв±давъ уже одень московс1йй гонець, стряпчий
Рагозинъ. его пбслано на Украину, буфмъ оповђстити геть-
мана про царску радбсть: ибславъ Богъ доньку Cwiro, але
справдђ вму наказано дойдатися, чи люблять, чи хочуть Вы-
говского й що ;фвться на Украин±? Скрбзь во дороз•Ь, вбдъ
московскои границћ й до Чигирина и назадъ, иростЙ люде,
проводники та подводчики, въ одинъ голосъ, наче змовившись,
правили, що Выговского не долюб.люе нарбдъ. У Чигири“
казали ему, що Выговского обрала сама старшина, чернь вго
не хоче, а бажае Хмельниченка; на лђвбиъ же боцВ Дн%пра
не згадували й Хмельниченка.
. „Була чутка, казали селяне Рагозину, що ирийдуть до насъ
бояре й воеводы зъ вбйскомъ московскимъ, а мы тому й рада“.