— 31 —
ПОЛЯЕ6ВЪ, Дня 25. с%чня 1658 р. гетьманъ выпра-
вивъ на супротивника вбдд%лъ Серббвъ цбдъ отаманьствомъ
Ивана Сербина, й Украин$въ съ полковникомъ Богуномъ. Вони
мади знеобачка напасти на Полтаву й схопити Пушкаря.
Треба було, яко мога иоси%шати. Сербы пройшли щаслвво
й швидко до Полтавы, але коло самого мВста зблудили зъ зи-
мового шляху й прогаяли день. У Полтай дов±далися про
нихъ, й 27. с%чня Барабашь зъ Зашорозцяии напавъ на нихъ
саме въ добу 66ля Жукового-Байраку. Триста чоло-
Ака лягло тамъ головою, не встигши й за Зброю вхопитись.
Решта не ибшла да.% й повтЬкала. Багато заняли въ полонъ ;
сихъ Пушкарь пославъ до приятеля свого, вовводы москов-
ского. довЬдавшись про пригоду, ставь закликати
по всему миргородскому полку, що бь иосшћшали охочй на
бунтовника Пушкаря, але чимало Миргородц'ђвъ перекинулось
до ворогбвъ.
Тод% вже обрали BOTp0[10JIiTa. Новый архишастырь, Де-
висъ Балабанъ, ирихильникъ Выговского, наиисавъ листь до
Пушкаря, умовляючи его та обђцяючи церковнй проклоны за
неслухнянбсть гетьманову.
„Хочь ваша святительска милость, вбдпнсавъ Пушкарь,
и доклали свое благословене на Ивана Выговского, аде вбйско
заиорозке не иризнае его за гетьмана. Коли буде шовна рада,
на якбй уся чернь украиньска одностайно зъ черню вбйсва
запорозкого оберуть вго за гетьиана, тод% й я признбю вго.
А ваше архипастырске неблагословенв звольте иокдасти на
когось такого, хто не зичить добра вго цар. величеству та шукае
нев%рныхъ цар%въ; мы жь соб% за царя мавио самого царя
православного“.
Пушкарь рушивъ съ Полтавы й дейнеки скр0зь грабували
заиожныхъ та плюндровали ихъ мавтки. Сей похбдъ поббль-
шувавъ ВбЙСЕ0 Пушкареве, але жь разомъ роздрочувавъ усеЬхъ,
хто мавъ власнбеть.
Саме жь скоилася тава ворохобня на схбднбй частвн±
Украины, приВхавъ Хитрово. Ще вонь бувъ у доро", а вже
старшина козацка дуже заворушилася. Пбсланцђ Выговского,
повернувши до гетьмана, сиов%щали, що посоль поде
скликати нову раду за для нового выбору. Воядися, що бь
супротивна Выговскому не взяла гору та не наставо-