воеводбвъ та вбйсковыхъ людей. Сказано було, що бь ты на-
писавъ по царскихъ и%стахъ, що бь ириймали воеводъ
та вбйсковыхъ людей зъ великимъ почотомъ, та давали имъ
дворы й усяку завомогу. Ты взявъ той листъ, прочитавъ, та
й нь слова не казавъ мей тод% про воеводбвъ. Воеводы та
вбйскова люде 'Ьдуть сюды, що бь васъ же берегти та 60-
ронитиИ.
„НВколи я, вбдказавъ все зъ ббльшою доса-
дою, не просивъ, що бь у Жду- Церкву ирисилали воеводу.
Я не писавъ про те до царя. Воевода якъ привхавъ, такъ не-
хай и вбдъЬде. Я скажу ему н%чого не давати. Коли вже до-
велося цриьздити сюды воеводаиъ царскимъ, то вони повиннй
були до мене, до гетьмана, при%хатп, а иот0мъ вже 'Ьхати по
украиньскихъ мьстахъ, а я самъ имъ вкажу; а якъ же вони,
минувши мене, гетьмана, шо »тЬстахъ йдуть? Се все для самои
тблько волотнечи. Не треба вамъ воеводбвъ, та вбйсковыхъ цар-
сквхъ людей! Отъ у ki6BB не рбкъ царска люде зъ на-
шиии людьми бються, а якъ довелося зъ самовольцями
поратись, то я й безъ царскихъ вовводбвъ та вбйсковыхъ лю-
дей впорався. А царскй люде де були? Съ Пушкаремъ! Якъ
була 66йка зъ бунтбвникаии, то наша Жмць вбднялп вбдъ нихъ
барабань
„Та же я самъ, вбдмовлявъ Скуратовъ, бувъ съ тобою
на бою пбдъ Полтавою та й не бачивъ царскихъ людей, а тблько
козакбвъ таиъ бачивъ. Хочь бы ты бувъ одного мен± показавъ
убитого Москаля зъ нашихъ крайныхъ мВстъ. А що кажешь,
паве гетьмане, про барабана (тамбура), такъ то зовс•ьиъ не
барабань, а бубонъ; въ насъ такй бувають у ведм'Ьдник6въ.
А хочь бы й бувъ барабань, такъ що жь таке ?
Украинц'Ь Вздять до царского города Москвы, й у всяка мгЬста
та й купують, що имъ треба. Забороны на те нЬякои
имъ нема. Людей же царскихъ не було съ Пушкаремъ нВ
одного чоловЬкаИ.
„А нащо жь поузкордоннй воеводы, мовивъ
моихъ зрадникбвъ та самовольц'Ьвъ у себе переховують ? и те-
перь ихъ доволеЬ въ 3Mi6" та Колонтаей; воеводы держать
ихъ та й не выдають мен±. Наша ледащиц'Ь накоять тутъ
лиха та й тЬкають у московскй м±ста, а тамъ ихъ пере-
ховують! А вбдъ насъ вымагають, що бь мы царскихъ зло-