— 25 —

То$ въ Москву почали приходити листы зъ Украины

про те, чого нарбдъ бажае. 11ротоиоцъ Хвилимоненко, листу-

ючись дотай зъ бояриномъ Ртищевымъ, сиовђщавъ вго вро на-

стрбй Украины.

„Скоро дочулися мы, пиеавъ вонь, що ирийде сюды князь

Олексы съ товариствомъ сей край на царя праве-

дного вбдбирати та власти царскй настановляти, то меншй

стали дуже рад±ти й уся чернь зрадђла, бажаючи, що бь мали

вже мы соб% единого царя й до него могли удаватися. 11равда,

трохи бояться, що бь воеводы не зломали тутешнихъ звыча%въ

та правилъ, такъ церковного; якъ и громадского ладу, й що бь

зъ вбдси въ Московщину силою людей не гонили; але жь мы

ихъ запевнявмо, що государь царь и князь н±чого того

не хоче. И я, прихильникъ щирымъ серцемъ бажаю,

що бь уже мы знали государя ираведного за сущого царя

и цђлкомъ вго власть надъ собою; й багато духовныхъ и ин-

рянъ того жь хочуть; не хочуть сего самъ тбльки гетьманъ

та полковники зъ старшиною; а все черезъ свою зажирливбсть :

вони бь радЙ саиЙ панувати та втЬшатись своимъ самовлад-

ствомъ, 60 вже розласувалися своимъ панованемъ, й не хо-

четься имъ его стратити. Кажуть иро вбйсковый скарбъ, а вбй-

ско про него й не вћдав•, только и знають про него одень чи

два старшины, а вбйску зъ него заплаты нема. Задля

того зволь же твоя милость шросити его цар. величества, що бь не-

одирЬнно приславъ воеводбвъ та взявъ пбдъ себе вс'ь нашй го-

роды; на н%хто не зиагатииеться. Се буде добре,

а мы всяково нахилятимемо людей до того“.

Хвилимоненко цереславъ сей листь черезъ другого дова

Василя, що зашобђгавъ соб'Ь въ той часъ иеЬсця у Ейввскому

собйскому c060ph. Такъ само писавъ до Татищева ду-

ховный, Ивань Мещериновъ, армиандрита монастыря черни-

гбвского; вонь раявъ впровадити на УкраинВ „кабаки“ и го-

ловъ та воеводбвъ.

Чула мы, каже, що прибуде до насъ князь

Якъ бы швидше урвалося нашимъ панамъ •старшин%, всев мы

того чекавмо, а я бажаю, що бъ, единого небесного Христа

царя маючи, единого й царя православного мати; дай же наиъ

Христе царю того дбждати