— 50 —

Тод± свазавъ, що нехай охоча спиняють свавбльство

Кржмц%въ. Хочь Татаръ було багато, та вони розбилися ва

кувы чв загоны й возаки ратували зъ ихъ рукъ и бранцВвъ,

и нашарвану здобычь; Татаре, що Выговскому допомагали,

повернулся зъ Н'Ьчииъ. не боявся роздрочити вхъ,

60 Ме мбгъ свинути вину на свавольныхъ возакбвъ. Пере-

буптв Вбльва ДВ'Ьвъ у Подтай, гетьманъ зновъ уторядкувавъ

ПОЛЕВ nonTaBcEit й настановивъ за полковника Хвилона Гар-

вуту.

Того жь часу втихомиривъ ворохобню въ Лу-

бняхъ. Хоча полковникъ Швець тягъ руку за Вы-

говсвииъ, та просте возацтво• съ аосабльствомъ пристало до

Пушкаря й Швець поневол± мусивъ чинити усЬхъ волю. Коли

наблизився до Лубень, Лубенц± замкнулися. Швець

ут±къ. МЬсто взято приступомъ. Люде нестямно втЬвали, хова-

ючись вбдъ ворожои сила народу погинула въ Сул'ћ.

Довгаля, наказного полковника миргородского, Миргородц5

боячись доль Лубенъ, сходили й арештували; обрали другого—

Козла, й оголосили, що вони за Выговского. Звбдти

рушивъ до Гадяча й его тежь доставь. Усе корилося Выгов-

скоиу. Бунтовлива голота кидала свои дру.чви та просила ласки,

жалвуючи нишвомъ за своимъ полковникоиъ.

VIII.

Гетьманъ хотьвъ вбдаравити Скуратова, але посланець,

чинивши по наказу, збстався ири нему й ото“стивъ, що про-

водитиме вго назадъ до Чигирина. Се не подобалося Выгов-

скоиу. Коли обозъ рушивъ назадъ та дбйшовъ до м±сточка

Манжелика, прибувъ до гетьмана козакъ зъ листомъ вбдъ пол-

вовника Илоцеркбвского: полковникъ его, що при-

'Ьхавъ до его мВста воевода зъ Москвы, а слЬдоиъ за нимъ

прибуватииуть до игЬстъ воеводы, якъ ран±йше було сказано.

Отже, хочь гетьманъ наче бь то й згодився на вовводъ бояри-

нови Хитрову, та тод± вбнъ мусивъ згожатися, ишла 60

иро те, чи оберуть вго самого, чи н'ь. Тымъ-то вбнъ й в0дсу-

вувъ сю справу, ажь поки по%де въ Москву. Тетерь, побивши

свого головного ворога, наваживсь ве сввняти своди