Прибувъ на раду й новый и значне
духовеньство. Рада вбдбулася на початку М'Ьсяця лютого,
Прибувъ до Збору бояринъ; ВыговекТ не прийшовъ; вам±сць
него выйшовъ монахъ й оромовивъ :
„Панове рада! Загадавъ переказати ваиъ, що
вбнъ зр'Ькаеться булавы, що ему доручила рада; вбнъ поба-
чивъ неласку до себе вго цар. величности, до того ще й у вбйеву
багато у него ворогбвъ. Нехай бояринъ постановить вамъ за
гетьмана, кого схоче, а втомившись довгою ирацею
й вбачаючи 3B6vct.ur, на себе лиха заходы, бажаа посл%довъ
В'Ьку свого ирисвятити Богови у монастыргЬИ.
Розлютованй слухади козаки вбдиову евого
гетьмана. Ихъ 60 заранв навчено, буц'Ьмъ на Выговского на-
иосьдааться бояринъ.
Одень сивливый такъ вазавъ :
„А бодай того н•Ьхто не дбждавъ, що бь Выговского въ
булавы запорозкои скинули; ан•ћ цареви, анеЬ тобВ, воеводо,
козаки н%чого не заиод%яли, що бь вы право наше козацве —
обирати гетьмана
— у насъ выдерли; голову сиа-
живъ, насъ зъ тяжкои неволђ лядскои вызволяючи; усеЬ мы ири
нему умирати и зъ нимъ жити готовйсьмо; то вся Украина:
полковники, осаулы, отаманы, сотники и чернь, иошрисягааио
„Згода! згода!Ц гукнули безл%чь голосбвъ.
„Все, казавъ полковникъ, все, що царь и ты, 60-
ярине, намъ скажешь, мы вчвнимо, а зъ рукъ у себе обиранв
гетьмана выдерти не дамо: на те востреЬли раны н люту
смерть у битвахъ зъ ворогами одважно терпимо, що бь дослу-
жити славы й чести въ нашбмъ козацкбмъ народ
%п Коли такъ, ваны рада, мовивъ боярвнъ: „Коли вы ба-
жаете, що бь бувъ у васъ за гетьмана, то нехай
буде по ваш0й вол± та давныхъ вашихъ ввычаяхъ, нехай только
новый гетьманъ заирисягне на хрестЬ й що не буде
адватись зъ ворогами царскими, а Полякбвъ, явь що не оберуть
на престблъ его царску величнбеть, матиме за ворог0въ и битиме
съ возаками на Туркбвъ й иншихъ, хто въ вго цар. величностю
ворогуватиме; а потбиъ нехай выряжаеться на Москву побачити
ясна очи его цар. величностид.
Полковники завевняди боярина, що Выговскт усе бувъ
и буде вгЬрный цареви. Тодь уладналася незрозуи±ла справа
Руд. ист. вша. ХШ т.