— 38 —
бунть дроти царскои власти. До того ще пошла поголоска, що
зновъ выряжае вбйско на полкъ Пол-
тавцв боялися далеко заходити та кидати безъ обороны свои
оселд що бь часомъ суаротивники не поруйнували ихъ, якъ
прийдуть. Зъ Гадяча Пушкарь посылавъ до Хитрово въ Пере-
яславъ и прохавъ збирати московске вбйско та йти до него на
Лубны, 60 казавъ: мав зам%ръ знеобачка напасти на
Москал±въ. Вбнъ зновъ выправивъ козака, на прозвище Яко-
венка, до Москвы зъ доносомъ, та окрбмъ того переказувавъ
грбзнй зйстки путивельскому вовводђ. Вбнъ усьхъ заиевнявъ,
що потай додагодивсь зъ Ляхами та ордою, иде
проти нашого вбйска на нашй украиньскй города, хоче ова-
нувати ихъ, попалити та поруйнувати всю Украину, а потбмъ
ити на вбйско его ц. величества. Вбнъ додававъ, Н'Ь6ы одержавъ
вбдъ Хмельницкого зв±стку, що зраджу€ ца-
реви. Навпаки, писавъ до путивельского
воеводы, що Пушкарь, зрадникъ цареви; впевнявъ, що вбнъ не
бажав иравославнбй добра и для того баламутить на-
рбдъ на погибель святбй Bhph та на втЬху ворогамъ: Татарамъ,
Полякаиъ, Волохаиъ, Молдаванамъ, Уграмъ, що тбльки й чигають
на те, що бь напасти та зруйнувати Украину. Пушкарь, обви-
нувачуючи Выговского въ зрадВ, здавався на
Хмельницкого; що выховувавъ готовь бувъ
зъ до Москвы зам%сть гетьмана Выговского,
коли ему часомъ не можна буде одМхати Украины и поки-
нути безъ гетьмана.
Хитрово, котрого ибслано втихомирити несиокбй потвер-
дженвмъ Выговского, вертаючись назадъ, бачився съ Пушка-
ремь и вмовлявъ его покинути ворогованв та коритися геть-
манови. У кушЬ зъ сииъ вонь запевнявъ Пушкаря въ царскбй
милости, обдарувавъ вго и Bchxb урядникбвъ грбшми, и въ за-
вмовлявъ свою ирихильнбсть до него. Пушкарь квадився
яко мога очорнити ворога- гетьмана й зав%рявъ, що вбнъ
зрадникъ и не варт;ь царскои ласки. Бояринъ пильно все те
слухавъ й усе жь таки вмовлявъ залишити бунтъ.
„Побачите, мовивъ Пушкарь, огонь зъ сего
Однавъ полковникъ не покинувъ ворогованя,
писавъ доносы. Урядъ хваливъ его за вврнбсть,
але, вбдлещуючись, не дававъ ему переваги.