— 48 —

овоихъ товарипЊвъ; скоро жь того не вчините, то вже опосля

ваиъ часу не буде, 60 вбйна почнеться“.

Товаришђ не прибули съ покорою. Тыиъ чаеомъ въ маю

була перша 66йка пушкар±вц'Ьвъ зъ гетьманцями; вершимъ

не пощастило: гетьманц•Ь вбдняли дй корогвы й бубны. Вы-

зъ усеЬмъ обозомъ посунувся до Полтавы, докинувши

Скуратова въ Голт". „Не журися, прошу твою милость, на-

писавъ до него съ тебе покинувъ у Гол-

ТА, 60 якъ его дбймати в±ры ворогаиъ царского величества?

Я бережу тебе, бь ты не поаавъ до нихъ у руки. Я

славь умовный листь до бунтовникбвъ: не знаю, съ того

выйде, та якъ покоряться, то за все имъ выбачу; я не

до розлитя крови завзятый, якъ Пушкарь, й скоро мы полаго-

димось, то я зарааъ же тебе оповьщу й пуч до царского

величества“.

Скуратовъ збстався на кОлька дн%въ, прислухався до во-

говорбвъ и завваживъ, що не въ одно говорили: одно хва-

лило Выговского, друге Пушкаря, только жь знати було, що

простй люде, чернь, прихильнћйшй були до останнёго. Простй

козаки ватагами втВка.ии зъ вбйска Выговского. Козаки зъ мВ-

сточка Голтвы, на очахъ у царского посла, затялися та й не

хотВли йти зъ Выговскимъ на Пушкаря; гетьманъ тбдько тыиъ

и примусивъ ицъ, що похвалився саалити й зруйнувати мьсто-

чко, воли не послухаються. „Куды я не Вхавъ, писавъ Ску-

ратовъ до Москвы, съ кииъ не балакавъ, козаки то С'Ьмъ 60$

ДвЬира бажають, що бь царь приславъ у меЬста своихъ водво-

довь та вбйсковыхъ людей; отже задн'Ьпрянц% не того бажа-

ють: „Пушкарь, кажуть вони, хоче, що бь були на Украий

царска воеводы, зъ роду въ насъ сего не буде, мы не поду-

стимо

Дойдавшись, иро що треба, посланець и зновъ

ставь вымагати, що бь гетьманъ пустивъ его бути при нему.

Не знати, якъ воно выйшло, чи то его покликавъ нарештЬ

самъ гетьманъ, чи Скуратовъ проти его B0.ut при'Ьхавъ, только

пбдъ часъ вбйны подъ Полтавою Скуратовъ бувъ у козацкоиу

табор%.

Останнихъ ДН'Ьвъ травня, поставивъ орду въ

Соколячбиъ Байрацђ; потбиъ съ козаками та Нђицями посу-

вувъ блвзше до Полтавы, повинувъ НВиц•Ьвъ у долив± Полу-