— 54 —

члво•. „Не можна, каже, ме:А до великого государя,

60 вновь бунтбвъ у вбйску

Дня 17. червня прибувъ Скуратовъ зъ гетьманомъ до Чи-

гврвна, й побачивъ, що невв%чливбсть до него, навђть зневага

що дня ббльшають. На вго очахъ врићздивъ посоль

наиовляти Выговского вкуи•ь звоювати Ракокйя краћ, й Вы-

выправивъ до хана посольство; сл•Ьдомъ врибувъ гонець

CTp'b.Tk0Bckih й опов%стивъ, що незабаромъ при%де за

иосла Янь В'Ьдомый козакамъ. Скуратовъ ажь чо-

тыри разы посылавъ до тетьмана прохати цобачитись, та теть-

мань не пускавъ вго до себе, ще й иереказавъ, щи ему нема

чого сидеЬти въ Чигирин%.

Не знати, якъ и коли иођхавъ Скуратовъ, только въ ливцю

его не було въ Чигирин'Ь. Тымъ часоиъ •ирибувъ до Юева но-

вый воевода, бояринъ Василь Борисовичь Шереметевъ. Бутур-

линь попрощався зъ Украиною; вбнъ знавъ, якъ поводатись

зъ народомъ, не вотуравъ вбйсковымъ людямъ, що не разъ

билися съ тубодьцями й тымъ 3au06tI'b собВ въ останнихъ лю-

бови. Бояринъ Шереиетевъ прибувъ на Украину, шишаючись

московскою силою й перевагою ви надъ Украиною. Л%чба не-

аичлив:фвъ поббльшала...

„Василь Борисовичь, казавъ одному игумену,

що переказувавъ вго слова бояринови Ртищеву, не только

аавдае и%щанъ усякихъ въ острогъ, а й кривдить козакбвъ та

духовныхъ: нахваля€ться, що загарбае церковна маетности; до

того, мене й знати не хоче, повернувъ на н%вець й самъ геть-

маномъ себе узывае“,

Чолойкъ прозбрный, Шереметевъ ставь вбачати зраду ;

ще въ МосковщинеЬ не подобалось ему вольнолюбство Укра-

ивц%въ; ставь вбнъ поводитися зъ ними такъ, якъ звыкъ

у свой Московщин%; пышався своею властю, казавъ, що вонь

за гетьмана. Ще не встигъ вонь гараздъ и оглянутися,

а вже здобувъ соб± вбдъ усђхъ незичливости.

У гетьмана выйшла сварка й зъ Ромодановекимъ. Ще

вбсля полтавскои пригоды Пушкаря, встуаивъ

на Украину та й ставь у полку прилуцкбиъ; Барабашь бувъ

у него, въ нимъ бувъ и ще дехто съ пушкаревои :

Довгаль, Семенъ писарь (сей бувъ нв-бы за арештованого,

а справдь ходивъ во вод±). вважавъ усв сп вчинви