— 82. —
й народу: показувано, що во павтахъ гетьмана Хмельвицвого,
съ тыхъ податвбвъ, що вбирали по Увраин±, треба даватв
плату возакамъ, а не дававъ, бравъ ев соб±, ила-
тввъ съ того усякимъ затяжцяиъ, вотрыхъ содержувавъ, зна-
чить, воштоиъ та отягчендиъ народу увраиньского. Нарбдъ
запрошувано Комагати вбйску московскому та по-
стачати ему харчь. Зъ сего YHiBepcany выходило, що незгода
М'Ьжь урядомъ московокииъ та гетьманоиъ немовь вбддавалася
на судь усего народу.
и e06b розвовсюдивъ у подку полтавскбмъ YHi-
версалъ, уиовлявъ козакбвъ, що бь ворилвся ему та на во-
рога стали, се бь то на войско московске: , Въ иншбмъ разВ,
паже, намъ не доведеться вчинити, явь посйдчившись
иилостивыиъ Богомъ, въ усвиъ вбйсвомъ заворозквиъ вашу
влючбсть всему св%ту овваймитиа.
прийшовши, немовь знавъ давъ uaPTiz
пушвар±вскбй. Вона ожила. На заклинь Ромодановского, до
его вбйсва полинула голота, почувши шарианину;
зновь ставь полкъ зъ дейнекбвъ. Полкъ
мусивъ дбзнати кару, готувалася Увраин%. Вбйсковй мо-
СКОВСЕЙ усвочили въ дейневами у Миргородъ й обшарпали его
такт, що м±щане, важе гЬтовисець, вбсталися голюсвнька.
Степаиъ Довгаль зробввся вновь полковникомъ. Звбдтбль вбй-
ско рушило до Лубень. Швець, не мавши силы боронвтися,
зббравъ козавбвъ й заздалегбдь выйшовъ; замбжнй люде В-
вали въ ус•Ьмъ своимъ добромъ у ростичь. ТбЛЬЕИ злвднгЬ 36-
сталися въ Лубнахъ и пристали до дейнекбвъ. Москаль зъ дей-
нехами спалили Лубны й обшарпали монастырь де
внайшли грошь, замурована въ стЬНЦ'Ь, по тодВшнеиу звычаю;
князь РомодановскТ на силу синнивъ чернь, що була заходи-
пася увесь монастырь руйнувати. Зъ Лубень вОйсКо рушило
да.тЬ, поплюндрувало Чорнухи, Горошинъ, Пирятинъ; подъ
Варвою була невелика 66йва зъ Гуляницкииъ. Потбиъ князь
ставь въ вбйокомъ ибдъ Лохвицею зимувати. Дейнеки волочи-
лися по л±вобережнбй Увраин±, грабували замбжныхъ людей,
палили ихъ хаты...
До Лохвицвого табору князя Ромодановского почали при-
буватв й московсвй вбйсковВ й возави. Прибувъ внязь Кура-
вивъ, внязь Семенъ и Львбвъ. Що 66льшь зв±ства