— 62 —

х.

Явь тбльки опинвлося вбйско коло Комышнд 31. сериня

прибувъ новый гонець царсд дякъ Василь Михайловичь Ки-

ЕИНЪ; вбнъ неразъ на УкраингЬ бувавъ у Хмельницкого й у

Выговского. Москва ввдала вже про все, що дђялось на Укра-

ин%, вав±ть про похвалки на вбйско московске, й новый гонець

'Ьхавъ вже не такъ, якъ бђдолашный Портомоинъ зъ милости-

выиъ словомъ, а зъ вымовою та докорами.

Перше сабтванв выявило новому послови, на чому стоить

страва у козакбвъ. До него прийшовъ Полякъ и оповћстивъ,

що вбнъ буде въ него за доглядчика. А дроте витали его, якъ

звычайно, съ шавою. Коли посоль 'Ьхавъ до гетьмана на зобаченв,

шЬше вбйско стрђляло, витаючи вго ; Кикинъ завваживъ оибсля,

що на П'Ьхо% була вельми убога о$жь. На зусч%чь ему геть-

навь выславъ чоловька съ полку чигириньского; козаки

позл%зали съ коней, всЬ вклонилися, а полковникъ повитавъ

промовою. Вдруге витавъ вго Тбльки, що посоль

наблизився до намету гетьианьского, на аустр%чь выйшовъ

Неивричь: иритомнбсть такого чоло"ка та участь его въ сира-

вахъ не в±щувала добра.

Гетьианъ съ перейшовъ у Лииову-Долину, й таиъ

врвнявъ посла бучно, въ намет±, оточеный полковниками, що

сидгЬли навкруги свого головы. Дякъ подавъ „увВщательныйД

дисть, й прохавъ его с±дати 66ля него. Дякъ въ

вмени царя спитавъ гетьмана про здоровле, не дивлячись на

те, що посольство було съ причины незадоволеня.

Зняли Р'Ьчь про справы.

Пбсланець свытавъ въ имени царя: „На якого ворога

лаштуетесь вы съ такими силами козацкиии та татарскими ? “

Гетьманъ ремствувавъ, що Ебс.ля Пушкаря его приббчники

знайшли соб'Ь у Ромодановского.

„ Барабашь, мовивъ именуе себе гетьманомъ ,

ще за живого гетьмана, а величав

себе великимъ княземъ; бояринъ Шереметевъ выгубивъ без-

винно батато православныхъ душь й попаливъ церкви xpBcTi-

яньска. Бояринъ Василь Борисовичь запрошувавъ мене до себе,

що бь въ свВту ввести; я иро те дойдався та й не поеЬхавъ

до него, а пбславъ на розмову брата свого Данила, й давъ ему