— 74 —

маетности въ рукахъ справжнихъ скоро вони 60-

ронитимуть себе судомъ, обертала усю справу на користь YHi-

таиъ; про се найть говорилося въ иотайнбиъ Hakad такими

словами: довга тяганина може ибдмогти намъ. k0Micapt малп

зовсВиъ не приставати на конечне знесена нав±ть посту-

идтись православнымъ, вравомъ вважати церковнй маетности

власностю сво€и церкви та доходити ихъ, k0Micapt могли не

инакше, якъ зъ умовою, що козаки цбшлють свое посольство

до иашы й прохатимуть его, що бь пособивъ завести въ Речи-

Посполитбй загальну згоду 11ослы мали захожува-

тись коло козакбвъ, яко мога, хитр±йше (utendum est artifciis).

Отъ же така була ненавистна, що k0Micapb, знявши иро

Het рьчь, заразъ же иобачили, що не можна й гадаги иро згоду

зъ У$раинцями, не ПОСТУПИВШИСЬ И вони взяли на свой

страхъ сю важну phqb.

Коли читано пакты на радв (де було, мабуть, не багато

люду, 60 простй козаки здеббльшого не знали иро те,

що д%ялося), то, каже сучасввкъ, знялися суперечки та выма-

ганя такй рбжнй та пошутанй, що й самй козаки не розум±ли,

чого хойли; той 60 самый, що чогось вымагавъ, черезъ кблька

хвилинъ мвнявъ свою думку й вымагавъ иншого. только одно

вымаганб ясно й уперто проказувано: Украинц% бажали роз-

ширити свое й прилучити до него воеводства во-

лыньске, иодбльске, руске, белзске (се бь то решту rreueph-

шнихъ волыньскои й подбльскои) й Червону-Русь: крад

де людь говоривъ украиньскою мовою й де верховодили колись

украиньско-рускй князћ. k0Micaph змагалися вшерто; справа

починала коливатися, та зъ однодуицями такъ-сякъ

заспокоили хвилёванб. По зв•ьсткахъ сучасникбвъ, найббльше

вплывавъ тод% Тетеря. его простацкй вытворясы, каже суча-

сный письменникъ, под%яли тодђ 66льшь за всђ

доказы иншихъ.

„Гей! гукавъ вонь весело, згодимося, цанове молодцђ,

зъ Ляхами, 66льшь будемо мати; покбрливе телятко двВ ма-

тери ссе!

Старшина почала й соб% те жь проказувати, й натовшъ,

воказуючи пучками на Тетерю, закричавъ:

„Отой всю правду сказавъ! Згода! згода!