80 —
скоиъ битися не будемо; въ кув± зъ нииъ на гетьмана по-
деио.
Сарав$, у Выговского була таки думка знову kiBBa до-
ставати. Повернувшись 60 до Чигирина, вбнъ дов%дався про
ворожа вчинки Шереметева: зъ наказу вовводы,
шматъ вбйска московского ирвйшовъ на Б%лу-Церкву; козаки
почали боронитись, та ихъ побито й самого
полковника взято у неволю. У ki8BB вбдбулося кблька страты
Гетьманъ, рознустивши своихъ полковникбвъ, наказавъ имъ,
що бь скликали иолковй рады та вмовляли козакбвъ д0ставати
kiBBa. На сихъ радахъ чернь не дуже то кваивлася, й деякй
полковники свовВстили гетьмана, що вони сдостерегли, що за-
гально на своихъ не вельми можна здаватися: збстааться на-
на хана Крымского та вго Татаръ. Въ Путивл% та во
сумвжнихъ мВстахъ велика була пбшла чутка, що
гетьманъ приступивъ до ki6Ba; Шереметевъ бувъ въ облозь,
не можна було достати звВстокъ; скрбзь ио шляхахъ хаиають;
потвнеться кацапъ на Украину, заразъ вго злаиають, або
й забють нав%ть. гол%нный Украинець узявся привезти
съ Путивля въ ki8Bb невеличный листъ, зашивши вго у соро-
чку: отсе св±дчить, якъ небездечно та важко було тод% %хати
ио краю, де не переводилися бунты та неспоко±. Гонець
не вернувся. Замђсть него несшо$вано приб%гъ съ ki6Ba до
путивельскихъ воеводбвъ гонець: то бувъ илемВнникъ
протопопа Максима Хвилимоненка, щирого ири-
хильника Москвы. ДовВдавшись, що на Шереметева нове лихо
насував, протошбаъ написавъ плем±ннику вашиортъ, ствердивъ
его гетьманьсвою печаткою, здертою зъ якогось листу геть-
маньского, й съ такимъ ибдробленыиъ патеромъ вырядивъ
свого небожа бу$иъ то до Чигирина. Вбнъ иере•Ьздивъ черезъ
kiBBb неиовь по дорозЬ, бачився съ Шереметевыиъ, узявъ
вбдъ него листь до Ромодановского, й такимъ же стособоиъ
дбстався черезъ Украину до Путивля. Звбдти воевода щасливо
вырядивъ его въ Москву, й отсе ибдогнало урядъ вб-
слати Ромодановского на Украину.
лаштувався до реЬшучихъ ворожихъ вчинкбвъ,
а проте все ще зашевнявъ урядъ своею
та бажанемъ мати царя за свого пана. Листы за листами
въ Москву; за головного виноватця усему лиху вважавъ