выправляти; не только Татаръ, а й Туркбвъ, и Полякбвъ сюды

притягнемо

„ Такъ коли вы зачгћцку учините, мовивъ дякъ, то вго

царске величество пошле на васъ велика свои шЬшй й кбнва

потуги, й буде анищенв самымъ вбдъ себе

„Мы писали вже до вго царского величества, а царь не

воказавъ вамъ своеи ласки, не зволивъ вбдддати намъ бун-

тбвнивбвъ, и окольничому Ромодановскому за его кривды жа-

дного указу не давъ; такъ мы, пом±ркувавши зъ старшиною,

идемо на бунтбвникбвъ та на тыхъ, що за нихъ стоять!“

„Князь выиравивъ уже Барабаша до Юава,

бь вбддата вго на судь вбйсковыйД.

„Барабашь уже въ моихъ мовивъ

„Зрадлива Москва, мовивъ Джулай, полковникъ :

дала Левшину наказъ, що бь Барабаша везено вельми обере-

жно, се бь то, що бь мы его не вбдбили та не взяли

„Не годилося бь вамъ робити такй й Бара-

баша перехоплювати и безъ ббйки вбддали бь вго тод%; а на-

писано въ наказ%•. везти зъ береженвиъ, не вбдъ васъ, а вбдъ

такихъ самоволыфвъ, якъ самъ Барабашь. Вы скаржитеея, що

воеводы вашихъ бунтбвникбвъ вереховують, а полковникъ нВ-

нащо се жь держить у себе такого злодЬя, що въ него

й уха за злодВйство пор“анй? Вбнъ его на всяке лихо напу-

чуд. Вамъ бы годилося прислати вго до царского величества,

та й 66льшь не вриймати такихъ злочинц%въи.

„Зъ яков речи така пеня? мовивъ • въ мене

такого московского в%кача нема й не

Ще взявся дякъ выливати свое красномовство, умовляючи

покинути ворожа заходы. Але гетьманъ казавъ те саме, що

й рав±йше.

„Не вороги мы царскому величеству, а надъ боярами, що

насъ вбдъ ласки царскои вбдлучають, будет вомщатися! ГодеЬ.

Другимъ разомъ побалакаемо, а поки що мы зъ старшиною

вом'ЬркуемоВ.

На тому й скбнчилося се цгЬкаве зобаченв. На день,

З. вересня, ирийшовъ до дяка Немиричь й сказавъ :

„Гетьманови подано звћстку, що Шереметевъ п0славъ

своихъ Москал%въ палити та плюндрувати м•Ьста й м'Ьсточка:

въ Боришполь ус±хъ людей побито; шросто на Переяславъ