57 —

кевича, що цбдлабузившись до Полякбвъ и до козакбвъ, безъ

верестанку 'Ьздивъ зъ Украины въ 11ольщу, й бувъ за посере-

дника МЬжь козацкимъ урядомъ и Бенёвскимъ. Спершу Вы-

неначе подававъ Полякамъ таку жь неаевну над%ю,

якъ и неббжчикъ Пбсля его обраня, король Пб-

славь ему поздоровлен€; иодякувавъ, але не пока-

зувавъ охоты до пбдданьства Польпь. Архивиископъ Гнђзнень-

наиисавъ ему, що вбльному народови зручно иристати до

вольного. згоджувався зъ симъ, але додавъ, що

„зъ Божои волд жаденъ зъ нашихъ сибльникбвъ не показавъ

такого благородства, якъ царь що выявивъ до насъ

велику ласку“. Вбнъ вдававъ себе нетохибнымъ та твердымъ

въ зносинахъ съ Поляками, не хот%въ иостуцитись Пиньскомъ,

що пбдклонився Хмельницкому, й хвалився, що иочне вбйну,

коли Поляки выгнали звбдти козацку залогу.

По троху все перемЬнялося. Весною невтомный

цисавъ, що его над“ справджуються; що козаки не миряться

зъ Московщиною, и се бъ-то черезъ 6г0 заходы. Шкода, що

не в\здомй всй та заходы, якихъ вживавъ сей дипльо-

мата, що бь надати Выговскому съ козацкою старшиною не-

нависть до московского уряду. њдомо только, що Поляки роз-

сылали во Украин% та листы, страхаючи стар-

шину всякими лихами, що насуваються зъ Москвы. Певна р%чь,

що прихильнбсть до злученя съ Польщею ббльшала тымъ

дужше, чииъ 66льше зъявлялося непорозум%не зъ Москвою.

Вбдъ иоловины червня ибславъ до Бенёвского

Тетерю, самого найщиршого ирихильника 11оляк6въ; цисавъ,

що зр'Ькаеться сцблки съ царемъ, й, якъ треба буде, радый

съ Татарами на царя бита. Що про Бенёвского, то сей бу$мъ

прихильникъ Украины, що сыпавъ козакамъ такй любй

тни$ та лестощ%, въ лисй свому до коронного гетьмана пи-

савъ, що иотреба примушув змовлятись, хочь воно й геть бы

красше, якъ бы можна пбдгорнути соб± козакбвъ шаблею, безъ

усякихъ трактатбвъ.

Зновъ заворушилися на Л'Ьво6ереж'Ь недобитки зъ

Пушкаря та Барабаша. Вороги Выговского заио6'Ьгали собЬ

помочи у Ромодановского та поузкордонныхъ воеводбвъ; тыиъ

часомъ гетьманьска по.тйтика обернулася на добру столку съ

Польщею, й иусивъ сиод%ватися, що, скоро довьда-