— 76 —

„Мы покликали васъ ириборкати бунтбвникбвъ, а не на

те, що бь неповинныхъ забивати та въ иолонъ гонити. Якъ

будете въ насъ такъ поводитись, то здоровй до дому не до-

станетесь“.

Боячись на себе повстаня, гетьманъ мусивъ одбйти до

Веприка на Украину, та дозволити козакамъ бита Татаръ, якъ

тй будуть свавольствувати. Татаре почали тохЬ Вкати за

чку Псёлъ; козаки гонялися за ними; що дня оббзъ все поро-

жн%въ. Вс%иъ загально зъ Москалями не було охоты, а тымъ

часомъ черезъ наиады якихсь загонбвъ на Каменне та Олешню,

Моска.тЬ, скупившись, ускочили на Украину та почали й собЬ

палити села та битн УкраинцЬвъ. А туть ще Сербы, що були

у вбйску Выговского, всякого свавольства та лютости додали.

Козаки, чуючи, що й Татаре, й Москва, й Сербы пораються

у нихъ дома, коли самй вони въ чужбвљ краю, „ тЬкали съ та-

бору безъ удину. Полковники стали нчАкати й на гетьмана,

й одень на другого. Найть тй, що були зашеклыми ворогами

московского ианованя, й та стали на гетьмана. до-

корявь, на що вонь завчасу прийшовъ на царску землю, та

тбльки дратуе Моска."въ.

„Та хиба жь не ты гбршь за всеЬхъ• мене на сю

вбйну сказавъ аму гетьманъ.

На рад% счинилася сварка та безладв; мвркувадв й такъ

и инакъ; схаменулися, що взялися воювати занадто хаиливо

та нерозсудливо. посоль не вертався. гадавъ

соб%, що налякае урядъ р'Ьшучими заходами, сво-

дввався, що той самый дякъ Кикинъ зновъ ири%де зъ речами,

любыми козацкому самолюбству и вже загадувавъ, що бь го-

тувалися витати бажаного иосда. Але настававъ листошадъ,

наближалися 0(Њннй дощђ, се бь то година зовс%мъ незручна

до походбвъ ио чужому краю. Москал%, що безъ перестанку

'%здили одъ воеводбвъ путивельскихъ у обозъ та на-

задъ, лякали козакбвъ, що въ СЬвскому збираеться велике

вбйско. Гетьмана иримусило загальне ремство вернутись, не

дбждавши посла й не показавши Москалямъ свови силы.

Дня 8. дистоиада гетьманъ наиисавъ листь до воеводы

путивельского князя Долгорукого съ табору пбдъ

Богачкою, за цятьнайцять вердтъ рбдъ l(Htupa,