— 53 —

чинц%въ выдавали! Теперь я оповЬщаю васъ: не выдаватиму

вашихъ злочинцгьвъ, що тькають до насъ зъ Московщины,

й воеводбвъ не пущу до свопхъ м%стъ. Що воеводы царска

намъ чинять, такъ и мы имъ чинатимемо. Царь тблько влещуа

мене, а вго воеводы бунты на мене пбдтрииують; въ Москв±

н'Ьчого не допросишся. Теперь я бачу, що пбдъ Польсквиъ

королемъ памъ добре було: до него достудптись просто, й ка-

зати можна про все, що треба, заразъ тобЬ й ека-

жуть

„Ты, гетьиане кажешь: за корольвъ Польскихъ будо вамъ

добре, только згадуючи про те, сльдъ бы ваиъ плакати. То;ф

всъ благочестива були въ Ляхбвъ у неволђ й дозна-

вади всякого насильства та примусу до В'Ьры латиньсвои, й м'Ьжь

вами ширилося. А скоро стали подъ веди.

кого государя, такъ теперь и Ара благочестива шириться на

хвалу Богови милостивому та вамъ на славу съ цар•

скои ласки васъ и вбдъ ворогбвъ оборонено; треба вамъ ласку

царску до себе знати, й не мовляти такихъ высокихъ рвчей.

Не годиться казати, що тобђ вовводбвъ царскихъ не треба й що

не выдаватимешь зрадникбвъ царскихъ: се ты не коришся на-

казу царскому“

„Я, мовивъ радый служити Арно царскому

величеству, а воеводбвъ та людей вбйсковыхъ мей не треба,

черезъ нихъ только бунты почнуться“

Якоюсь чудною була теперь нова гетьмана,• якъ иорбвняти

съ тымъ, що въ Москвь въ имени гетьмана й усего

вбйска прохавъ прислати воеводбвъ. самъ раявъ

зрееструвати вбйско козацке; тетерь старшина була сип

вельми незадоволена.

пне треба, не треба кричавъ Богунъ: „ЖВ-

нокъ та $тей нашихъ при%хали реаструвати. Та й ты отоль-

нику, йдешь до насъ у Чигиринъ либонь чи не за воеводу:

гляди, лишень, чи не завадить тоб'Ь

Посоль образився й попрохавъ гетьмана, що бь угаму-

вавъ Богуна. „Цить! гукнувъ на того се не тепе-

р%шня Р'Ьчь ! “

Скуратовъ нагадавъ бувъ гетьианови, що вбнъ 06'Ьцявся

hxam въ Москву, й що тетерь, коли вже бунты покорено,

часъ бы рущати. Гетьманъ проти сего вбдрввъ вельми не вв±-