— 36 —
родоиъ зъ Францусвои зеиль•, але вбнъ справд± ве чернець
и теперь уже свинувъ чернече убране, й ходить у мирскому ;
вонь п#здввъ сюды вбдъ Шведского вороля за шпигуна й чи-
нить сварку въ вбйску заторозвоиу, тыиъ, скоро вбнъ при±де,
загадай, гетьмане, златати его та вбдииши иро него царскому
величеству
Гетьмавъ на се тавъ сказавъ :
„Мы й доси н±якихъ сплетнЬвъ не слухали й теперь
слухати не будемо. Коли жь сей Данило почне яке лихо
у насъ воити, то мы его самого вбдаровадимо до вго царскои
величности“
Бояринъ, яко органъ МОСЕOВСКOИ власти, повиненъ бувъ
и теперь, явь се було попереду, выявити, що цареви не подо-
баеться прихильнбсть возакбвъ до Шведбвъ; вонь докорявъ
козавбвъ, що вони й доси не пбслали посольства до короля
Шведского, що бь опов±стити про свод ворогованв, явь що
вонь не выконае выиаганя царского й не помириться аъ нить,
явь вбнъ того хоче. мусивъ обћцяти, що пошле таку
опойству до короля Шведского, съ котрыиъ вонь мавъ су-
мирна зносины. Про Полякбвъ бояринъ овойстивъ, що зъ ними
вбйна неминуча, 60 Поляки и въ голов% не кладуть соб'Ь вы-
конувати виленьскои умовы 1656 р., имъ и гадки немаб скли-
кати сойиъ та мьркувати иро выббръ на королђвство Москов-
ского царя. Бояринъ шриказувавъ, що бь вбйско козацке лаго•
дилося. выстушати на вбйну, скоро ирийде зъ Москвы увазъ
починати воювати.
„Мы, одмовивъ гетьманъ, готова йти на Польского короля
й загадали нависати що бь пбслати козакаиъ, коли
буде треба; водимо иолягти головами за державу его цар.
величности и на короля Шведского, и на всякого ворога цар-
СЕОГО ибдемо слухняне, ио царскому приказу“.
НарештЬ бояринъ додавъ ще таве:
„Неббжчивъ гетьманъ пбдииоувався на сво-
вхъ листахъ до царя вбдъ козакбвъ, в Вчными пбдданцями вго
царского величества, а ты, Иване, на листу свожу до великого
государя подписався вольными пбддаными; не годилося тавъ
тобВ пбдписувати, отже що бь вы напередъ сего вбдиисувалися
просто, вьчными пбддаными царского величества, а не вбль-
ными. Та ще писавъ ты листт до хана Крымского и не вод-