— 29 —

Отакъ, въ одного боку, Выговийй та вго uapTiR змушенй

були стодВватися веремђны вбдъ царя, а зъ другого—-москов-

урядъ мавъ з“стки, що нарбдъ не любить нового геть-

мана, що нарбдъ не прихильный до бажаня Выговского та вго

gapTia, що зъ значными — дотайнй вороги Москвы.

Заторожц'Ь вбйиали пбслан$въ Выговского, що вбвъ вырядивъ

до Крыму, вбдняли гетьманьскй листы до хана; самыхъ иб-

сланц%въ потопили, якъ кажее одень тогочасный Полякъ, а ли-

сты переслали до Москвы зъ своимъ восломъ. Вони доносили,

м'Ьжь иншимъ, що до Выговского Вздивъ бы чернець

Данило, Французъ зъ роду, котрый мае потайнй зносины й на-

мовляв его одчахнутися вбдъ Москвы, наиагалися листы геть-

маньскй до хана обяснити такъ, що гетьманъ съ ханоиъ та

Поляками хоче йти вбйною на Московщину.

Ще 60льше завзятымъ ворогомъ у Выговского, що зро-

бився осередкомъ незадоволенои бувъ полковникъ пол-

Мартинъ Пушкарь; користуючись зъ народного бала-

иученя, зъ незадоволеня черни значными, Пушкарь гадавъ ски-

нута Выговского та самому стати за гетьмана; вонь зббравъ

у себе раду й опов%стивъ, що зрадникъ, змовлявться

съ Поляками, Крымцями и хоче зрадати цареви.

Разоиъ зъ запорозкими гонцями вбнъ выаравивъ до Мо-

сквы й евого отамана, Стринджу съ товариствомъ; вони по-

везли доносъ, що гетьианъ зрадникъ, накладав зъ ордою та

Поляками. Тымъ же часомъ, наважившись збройно на Выгов-

ского стати, Пушкарь ибславъ просити ЗаиорожцВвъ, що бь

дали ему заиомогу: швсть сотъ вбдъ±хало до Пу-

шкаря зъ отаманоиъ Яковомъ Барабашемъ. Але головнћйшою

силою Пушкаря бувъ нарбдъ. Що бь шкодити свому ворогови,

волковникъ разъ-у-разъ закликавъ козакувати во-

сполитыхъ, що бажали зрбвнятися своими правами съ коза-

ками. Ненависть, що перше карала польскихъ панбвъ, теперь

готова була съ тою жь лютостю обернутись на землякбвъ, ко-

трымъ 66льшь за иншихъ пощастило въ житю. На заклики

Пушкаря озвалися всВ бурлаки, всћ, въ кого н'ь хаты, поля

не було, а такихъ на Украин% силу наплодили руйнованя,

чвары та одвычка вбдъ ирац% подъ часъ безуговныхъ вбйнъ.

Звбдус'Ьль потягли до Пушкаря наймиты зъ винниць та пивниць,

а винниц± та вивницћ були тод% трохи не въ кожнбй заможнбй