37

писався на неиу вбддавцемъ цар. величества, а въ грамотахъ

вбдъ великого государя до хана Крымского и до султана

Калги вишуть, вы, ибдданй царскй й накааують посламъ

говорити, що бь хань 06'Ьцявъ, що на васъ, козакбвъ за-

порозкихъ, не натадатиме й жадного лиха вамъ не чиввтиме,

60 вы вбддавВ царскй, а коли бь по граиотахъ до КрыисЕого

хана не висати, що вы царска пбдданй, то бь давно на васъ

вбйна булав.

Яву вбдиовВдь дано на ею увагу, не йдоио; та що було

й вбдповВдати 'Ьй; доводилось змовчати.

У соборнбй церквђ святыхъ апостолбвъ вывонавъ гетв-

мань присягу, якъ тодВ говорилося, „его царскому

rrp'IMiTb и добра, хатетьВ. щаслвво вбдмовився, що бъ,

не гаячи часу, ixan до Мосввы, й бояривъ въ власныхъ рукъ

давъ вму булаву, бунчукъ и царску грамоту на

урядъ. л±тоиисець важе, що частува-

няни та подарункаии заиобгъ у боярина прихильиости. Бо-

яринъ же й собВ над%ливъ царсвихъ дарунвбвъ— соболВвъ та

рублћвъ —и Выговскому, и вс'Ьмъ старшинаиъ, и духовевьству,

• — одно слово усВмъ, съ кимъ доводи-

и простымъ возакамъ,

лося стосунки мати *). Дня 18. лютого бояринъ еъ приббчни-

ками рушивъ съ Переяслава.

VI.

Увесь той часъ, иоки бояринъ иробувавъ у ПереяславгЬ,

Пушкарь зъ .своиии дейнекаии стоявъ у Гадяч'Ь•, власть вго

ширилася на поберем Псёлу. При неиу були: увесь волвъ

и юрба съ иолкбвъ миргородского, чигириньского

й вншихъ. Пушкарь водавсь бувъ просто на Переяславъ, але

зупинився: таиъ бувъ бояринъ, що приВхавъ полагодити справу

иро Выговского. Нападъ на Переяславъ здався бь теперь за

*) За ПОЛЕОВНПЕОВЪ були то» (знаемо съ посольскихъ д±лъ) ось

акЙ особы: Силичь — чернигбвсвт,

Тимохв%й AHHkieBb...(?) — ворсуньсМ, Ивань Стародубъ — ван±вом,

Як0въ Люторенко — 6'Ьдоцерк0вск{й, Ивань Кудьбака —

Матв±й Пацк%евъ Михайло Ханенко —уманьсЦ Гри-

Павло — ;

до того ще згадувтьса про Васила Дворецвого —навиного Е{евсвого.