— 42 —

листв написано було: „Пушкарь жаднои послуги цареви не

вчинивъ, хиба те за послугу мати, що надъ Донцемъ людей

царскихъ повытинавъ (фактъ нев%домый), и теперь дворы цо

за м%стомъ иоиаливъ, а пушкарьвц•Ь грабують; проте вонь

зъ своею лютостю нраведныиъ стае, мы жь съ правдою мЬсця

не знаходимо; вонь роди“въ нашихъ и козакбвъ багато за-

бивъ, жђнокъ та $тей ихъ цоиордувавъ, а въ васъ, невиненъ“.

Бутурлинъ швидше вырядивъ гонфвъ до Москвы просити вбй-

ска; на Украин±, мовлявъ, небезиечно: 11оляки вже прийшли,

Татаре починають грбзнй заходы, въ краю неладъ. Въ

Москвв почали вагатись. Останнихъ днђвъ цв%тня прибувъ до

сто.ии$ за досла вбдъ гетьмана й усего Заиорожа;

СЛ'Ьдомъ за нимъ прибули й другД гонцт: та Бо-

гунь зъ додатковою иросьбою про вгамоване бунтовникбвъ.

Украинц% вов%дали, що Татаръ покликано черезъ наглу ио-

требу, й коли бь вони не прийшли, то бунтовники вбили бь

гетьмана й зруйнували бь увесь край. Поданя, якй тод% ро-

бивъ иридадали до того, чого только мбгъ бажати

урядъ Знати, що зъ своею ба-

жаючи урядъ обурити на Пушкаря, прирадили

повабити Москал•ћвъ на такй жь доданя, яка робивъ Пушкарь :

въ имени гетьмана й усего вбйска заморозкого про-

хавъ k0MicaptBb за для впорядкованя певного реестру, що бь

козакбвъ не будо 66льшь вызначеного числа, 60 тысячь, що бь

такимъ побытомъ не кваиилось посвбльство свавольно въ ко-

зацтво втискатись, черезъ що выходять и чвары и бунты; вбнъ

у кушЬ раявъ пбслати вовводбвъ въ украиньскй MhcTa й по-

казувавъ на ш±сть м%стъ, де зручно воеводамъ пробувати :

Млу-Церкву, Корсунь, Нђжень, Чернигбвъ, Полтаву й Мир-

городъ; „про се, мовивъ и гетьманъ и все вбйско

заиорозке пренизько чоломъ бе; только тымъ и можна бунтъ

угамувати; та хочв государь забажае й ио иншихъ

мвстахъ вовводбвъ настановити, то ще й .'"Ьдше за для вбйска:

спок6йн•Ьйше буде. Ось и теперь Богданъ Матйввичь Хитрово,

вбдъ±жджаючи, покинувъ небагато вбйска, а бунту иомен-

шало“.

Урядъ ласкаво иривитавъ посольство й настановивъ за

за для ревстрованя козакбвъ боярина Василя Бори-

совича Шереметева, що мавъ бути за воеводу вонь