— 45 —

Ёйхъ Листбвъ бунты почалися. А явь мы присягали цареви,

тодЬ Пушкаря й не було; все се вчинивъ неббжчикъ Богданъ

та я иншихъ пактбвъ, крбмъ нашихъ, жадныхъ

не бачивъ. Не сл±дъ було того починати. Тешерь Пушкарь

пише, буц±иъ аму позволено взяти на чотыри роки на кожного

возака по десять таляр'Ьвъ на рбкъ, а на сотникбвъ 66льше;

нЫы-то мы соб± взяли ш%стьдесять тысячь таляр±въ, а того

зовсћмъ не було. Не вперше до него такй листы посылають,

та Пушкарь на нихъ зовс±мъ не вважавД.

„Се вже разъ, мовивъ Скуратовъ; почекай, . пане

гетьмане, що зробить Пушкарь. Явь не вчинить вбвъ теперь

во царскому листу, то самовольство се такъ ему не минеться

вбдъ царского величества, а я збстануся та буду чекатиа.

„Ты, стольнику, мовивъ гетьманъ, дри±хавъ пбдглядати,

а вбдглядати тутъ нема чого, усе явно; 3В'Ьстовъ про ворога

нема; я йду на Пушкаря й угамую вго огнемъ та мечеиъ.

Куды бь вонь не втЬкъ, то я вго знайду й досягну; хочь бы

вонь ут±къ и въ царскй города, то я й туды поду, й хто за

него стане, тому самому вбдъ мене перешаде, а царского на-

вазу довго чекати. Я Пушкареви не виненъ; не я почавъ: вонь

злигався зъ самовольцяии та й прийшовъ до Чигирина-Д66ровы.

Я зъ нвиъ хочу битися не за гетьманьство, а за свое жита:

Чекаю рады; я булаву покину, а самъ пбду до Волохбвъ, до

Серббвъ або до Молдаванъ, мен'Ь скрбзь рада будуть.

государь до насъ колись показувавъ ласку, а теперь дбймав

В'Ьры злодећямъ, що государеви не служили, на степу людей

царскихъ забивали, казну царску грабували, отъ до тыхъ царь

ласкавый, витав ихъ вбсланц'ђвъ, грошей та собол±въ имъ дав,

а сихъ бунтовникбвъ треба бь прислати до вбйска зато-

розкогод.

зъ досадою розлучився съ царскимъ ибслан-

цемъ; вельми аму було прикро, що той прилюдно опов±щавъ,

що вривхавъ доглядати за нимъ. Того жь таки дня спбткався

съ посланцемъ Самбйло й такъ вму мовивъ :

п У войску запорозкому велике знейрв: думка, що царь до-

турав Пушкареви; самъ Пушкарь доводить до того, що бь во

всему вбйску були царска воеводы; репетують вони, що доти не

вгамуються, доки воеводбвъ не пришлють. А за королћвъ воль-

свихъ було водббне; наставовидв ПОЛКОВНИК6въ съ Цоляв0въ