— 63 —

Ебльва полвОвъ, а ее для того, що бь бояринъ не заво•$явъ

вму яв0г0 лиха. Такъ воно й сталося. Бояринъ знеобачва на-

вавъ зъ вбйскомъ, й Данила й багато козакбвъ та »тЬщанъ

повбивавъ. Дурный мбй Данило, не вм±въ одбити ихъ[ За

те жь я пошлю на боярина вбЙСВО, й зъ усьма его людьми

геть выкину съ kiBBal“

„Явь же, мовивъ дякъ, ты, гетьмане, таке говоришь, не 60-

ячись страшного владики херувимского? Власными устами чи-

тавъ ты присягу на та $лувавъ хрестъ, що довьку

будешь вЬрнымъ царскому величеству й жадного лиха не вои-

тимешь: а теперь спод%вавшся Татаръ, идешь на помазанця

й свого доброд±я, що ваиъ постачавъ такъ щедро, що

й не оказати, й вбйску своиу наказувавъ кровь свою за васъ

лити! Стережьться жь, що бь своими вчинками не накликати

праведнои кары Божои! Оте, що мень довелося чути про Ю-

6въ, се вамъ прикладъ, що Богъ зъ горы пильнув неправду

й мститься за неи !

„Мы вбдъ его царского величества не вбдчахнулися, мо-

вивъ гетьманъ, а воеводы вго та Шереметевъ

багато намъ лиха наробили: и права нашй поломали, и церкви

Божа повалили, й чернцьвъ съ черницями, й

безвинно выгубили. Мы за те мститииемося надъ ними, поки

й насъ саиыхъ стане. Якъ и за Rop(ThBb польскихъ мы права

свои боронили, такъ и теперь боронитимемо ! “

Дякъ завваживъ: „Не годиться ибдданымъ самыиъ мьжь

собою увравлятися, здбймати колотнечу та кровь розливати.

Василь Борисовичь Шереметевъ и князь Григоровичь

люде поважнй й чесного роду; не годиться ихъ

такъ ганьбити, а коли вони що й зашод%яли, то можна скаржи-

тися государеви нашому й чекати вбдъ него роеворядку а иро

те й гадати боязко, що бь злигавшися зъ ворогами хреста

Христового, наиадати на людей его царского величества та

вбддячувати лихомъ за добро на радбсть латинянамъ та бусур-

манамъ! А красше вамъ, згадавши иро свою о“тницю передъ

евангелт залишити свои лихй вчинки та неправды, розву-

стити свое вбйско, выдравити Татаръ, ббльше зъ ними не лн-

стуватись и не еднатися“.

„Таве й на думку намъ не спадало, мовивъ летьмавъ,

що бь не. вворавшись зъ ворогомъ, та до дому йти й Татаръ