14 —

годенъ пролити кровь за царя. Вбнъ чернивъ наввть своихъ

врихильникбвъ, доводивъ ва Зеленьского полковника брацлав-

СЕОГО, що той хотЬвъ пристати до ПольщВ, але вонь, гетьманъ

спинивъ его та вговоривъ не робити сего.

Хочь Выговского й обрали, та власть аго була дуже не

иевна. все, мабуть, сердився и сиод%вався, що на

другбй рад% оберуть его, а ве Выговского. Пушкаренко, пол-

коввикъ иолтавскт, бувъ другимъ ворогомъ н суверечни-

комь Выговского. Чигириньска рада була не иовна й повинна

була вважатись незаконною: треба було скливати другу. Вы-

хочь й взявъ булаву, та тбльво до часу; що бь не

ломати возацкого права, вбнъ саиъ назначивъ нову раду въ

Корсун% на 25. жовтня. На сю раду поприВздили старшины ;

були тутъ усть сотники ще й зъ кожнои соткЊ по два иростыхъ

козавбвъ. бувъ выборний звычай Выговскому

бажалося трохи дбанатись, бувъ настрбй вго товариш'Ьвъ.

Тыиъ часомъ до Чигирина прибувъ вбдъ Шведского короля

Немирвчь. Черезъ него Карлъ Густавъ запрошувавъ до

сиблки, що бь во давнбй ирихвльности, возаки доиоиагали

Шведскому королеви, а король возакаиъ. Сать

Неииричь зновь ионявся служити козацкбй сирав±. Доходило

вновь до еднаня зъ Шведчивою, а зъ Московщиною до вето-

розуи±ня та неладу.

Прибувъ до гетьмана посоль Артамонъ Матйввъ.

Царска грамота называла Выговского не гетьиавомъ, а писареиъ,

хочь царь в±давъ же вбдъ воеводы вро его обране

на гетьианьсвШ урядъ. Царь докорявъ Выговского за те, що

не свовьстивъ черезъ свого иосла про смерть Хмельницкого

та иро свод обранв. посоль вымагавъ, що бь вбйсво

запорозке вырядило до Шведского короля послбвъ та радило

ему, що бь помврився съ царемъ, лишивъ на суть-

жнй ae»r.uh й не спо$вався помочи водъ вбйска запорозкого,

60 скоро буде ворогувати съ царемъ, то вбйско запорозке йтвие

на него войною. вбдиовивъ, що зробить ио царскому

приказу, а на доноры вбдвов%въ тавъ: пЯкъ померь гетьмавъ

Б. ХмельницкТ, висавъ вонь, я того жь таки дня хотьвъ вы-