що Украину вбддадуть Полякамъ безъ усякои умовы. Въ за-

га.тЬ треба иовити, що УкраинцВ, боячися Польщи, звертались

до Польщи.

Друга якъ що можна всю масу народу назвати

заилющивши очи, держалася царя Московского. Одна

въра, одно племя якось инстинктивно ирихиляли нарбдъ до

злученя аъ Московщиною. До сего иридалася ненависть до

Польщъ•, Федеративна могла своими вчинками зибцнити

волю народа, збставатися абдъ властю царя, що бь зашоб•Ьгти

лихови попасти въ пбдданьство до Полякбвъ. Вбдъ злученя

Украины съ Польщею простй люде могли сиодгЬватися тблько

того, що значнй козаки постануть такими, яка були въ Польщђ

шляхтич%, а простыхъ козакбвъ та посабльство пороблять не-

вбльникаии нового ианьства; отъ-же въ сиб.и:ф зъ Москвою

самодержавна воля царя захищала бь то слабыхъ вбдъ сва-

вольства дужнхъ. старшиною вызначався запеклымъ

ворогованвмъ зъ значныии й разомъ ирихильностю до Москов-

щины, Мартинъ Пушкаренко, иодковникъ котрого

любили пбдручнй й увесь простый людъ. Запороже, що нена-

вид'Ьло шляхотныхъ та - значныхъ, що складали Федеративну

мало й c06h таку жь прихильнбсть, що бь коритися

Московскому державцеви. Очевидячки, що нрихильныхъ до мо-

сковского престолу було такъ багато, що противна Федера-

тивца не змогла нгЬчого вд±яти, а найиаче, що й сама

Федератисты були не вбдъ того, що бь царь швидше

ставь Польскимъ королемъ... Але жь нарбдъ бувъ надто вже

мало розвиненый; вго завс%гди могли иеретягти на свбй 66къ

найть тй якихъ вбнъ не любивъ; нарбдъ не вь-

давъ, куды его ведуть; а розрывъ виленьскои умовы поробивъ

сихъ неаевныхъ проводыр%въ ворогами царя та

п.

що тбльки-що почавъ 17-тый рбкъ

свого житя, зовс•Ьиъ не бувъ гетьманъ, якого тод'Ь вы-

иагало становище Украины. НедосвВлый варубокъ не вызва-

чався нь великою вдатностю, свобЮ вдачею. Правда, на

Чигириньскбй радЬ его обрано за гетьмава: хто, що бь дого-

дити Богданови иередъ сиертю, а хто, лякаючись вбмсты его

родичьвъ та другбвъ. А явь тбдьви померь старый, старшина