— 20 —

Незабаромъ шбсля того придалася ще одна причина 60.

ятись нарушеня вбльностей. Часъ було обврати

Позъьздились до СОФТского монастыря духовеньство й стар-

шина козацка. Гетьманъ запросивъ водводбвъ. Бу-

турлинъ сказавъ, що не П0'Ьде безъ царского указу. Ще ра-

н%йше вбнъ переказувавъ духовнымъ и мирянамъ волю мо-

сковского уряду, що бь пбдкдонився

московскому та що бь бувъ вбдъ него настановле-

ный. Тепекњшна вбдмова пригЬхати до обраня вказувала, що

урядъ наважввся зломати одно зъ найважн"шихъ

правь Украины. Вбдложили обране до Миколи, а тыиъ часомъ

поббльшало й незадоволене московокимъ урядомъ и боязнь за

свои права.

Съ kiBBa гетьманъ по%хавъ до Переяслава, й 24 листо-

пада побачився зъ Ромодановскимъ; при тому були старшины :

обозный Носачь, Тетеря, Богдановвчь, та гетьмана

брать Данило. вже два мЬсяц'Ь стоявъ зъ вой-

скомъ коло Переяслава й не одержувавъ нђякого запасу. Вбнъ

скаржився, що 6г0 прислано сюды то npocb6i козакбвъ, що бь

боронити край, а харчу не дають, й похвалявся, що поде

назадъ.

Не вважаючи на небезаечнбсть, що повстала, якъ прийшло

московске вбйско, гетьманъ вс%иа способами заходився саиняти

Ромодановского, й не такъ говоривъ зъ нимъ, якъ

у kopcyHt на рад•Ь. Вбнъ выиравдувався за хар" тымъ, що

посля Богдана вонь, ще не бувъ стравжнииъ геть-

маноиъ, що не було ще на Увраинђ начальства, котроиу бь

усрЬ корилися; вбнъ доводивъ, що своро московске вбйско поде,

вороги заразъ сыпнуть на Украину, й нарештВ росказавъ про

неспокбй краб. „Пбсля Б. Хмельницкого, каже, въ у-

краиньскихъ городахъ повстали бунты та колотнечћ, а скоро ты,

6. ц. в. воеводо, кияже Григоровичу, ври-

йшовъ въ украиньскй горож то, зъ 66жои ласки та царского

щастя, все втихоиирилося; тетерь на Запорожу бунтъ:

хочуть забити старшину та подклонитися ханови Крымскому !

Я, памятаючи свою присягу, за така заводы, бунты та зраду

царскому величеству, поду зъ вбйскомъ — ихъ угамую, а ты,

воеводо, зъ своииъ вбйскомъ подайся на Задйира; съ тобою

будуть волковники: брацлавскш та