— 15 —

рядити до царского величества своихъ трёхъ урядникбвъ, а стар-

шина, прочувши про се, почала сверечатись, толкуючи, буцьиъ

я иосылаю вбдъ себе; тыиъ я й не вбславъ, а написавъ до

воеводы Василевича Бутурлина, та до князя

Ромодановского въ Млгородъ, що бь вони спойстили царя“.

Артамоиъ Матв%евъ мовивъ: пего царскому величеству

вчинилося В'Ьдомо, що гетьманъ Б. померь; и ве-

царь, жалуючи ваеъ, звел'Ьвъ %хати до вбйсва вапоров-

вого, зъ своииъ царскииъ ласкавыиъ словоиъ за для своихъ

царскихъ великихъ справь, бояринови й наи%стнивови казань-

скому АлевсгЬю Микитовичу Трубецкому, та окольничоиу й на-

и•Ьстникови ржевскому, Богдану МатвЬввичу Хитровому, та дя-

кови думному, Лопухинови. Нехай гетьианъ пошле во

волковникбвъ, що бь ири%здили до ki6Ba, та до того, що бь

воприсылали зъ УС'Ьхъ подкбвъ шо пять чолов±ва. Справа буде

велика. Та що бь во черкаскихъ я%стахъ цозбирали харчь, та

що бь вбдводы за для ихъ приходу були на ноготовгЬ. Та ще

Тетеря Павло, якъ бувъ за посла въ Москвд то просввъ царя

берегти васъ вбдъ ворогбвъ вашихъ; й теиерь ириказано кня•

зеви Ромодановскому поешЬшати съ комоникомъ та птЬшаками ;

та ще приказано бояринови Василю Борисовичу Шереметеву,

що бь высдавъ кбнныхъ й IItI.uBXb; а ты, гетьмане, загадай

заготовити за для нихъ харчь та подводы“.

Гетьманъ, звычайно, оНцявся, а якъ почула старшина,

то й стала тутъ вона вбачати якусь потайну думку, зломати

ихъ права. Незабароиъ прийшло московске вбйско й стало

двоиа таборами: одень зъ Ромодановскимъ у ПереяславВ, дру-

зъ Ляиуновыиъ у Пирятин%. Сво;фвалися, що ще прийде

съ товариствомъ; се найббльще лякадо старшину,

60 не ввдомо було, чого прийде се вбйско. Артамонъ Мат“ввъ

вагадавъ збирати по УкраинВ харчь для того вбйсва зъ орандъ;

а зъ УС'Ьхъ тыхъ орандъ користувалася старшина; тымъ вони

вбачали теперь на свои зыскй.

Про сю справу треба було иоиВркувати на ра$. 366ра-

пася рада. Повриходили й чужозеинй помагач± шляхотскои

польекои руки, шведсвои, Немиричь. Вс'Ьмъ

суверечниииъ треба було зббратися одностайво стати супроти

сводного ворога. Рада була въ во.“. поклавъ свою

булаву й бунчукъ, вкловився. рад± й промовивъд що царь