— 12 —

„Нехай булава й бунчукъ будуть при Хмельницкому; за

гетьмана въ насъ буде, а покв дбйде вонь .%тъ,

вбйскомъ приводитиме и булаву й бунчукъ братине,

коли треба, у Хмельницкого, а повернувшись, зновь 6МУ до

рукъ оддаватимев.

вдаючи зъ себе тихого та покбрного, доводввъ

про свою невдатнбсть. Козаки домагалися.

„Дайте часу подумати, панове радо! и мовивъ

„Не ножу я такъ вддъ разу приняти таке высоке званв. Вбд-

лож%ть до иншого часу“.

Рада дала ему три дн•Ь часу.

У середу, 27. сераня, рада зновь зббралася у той самый

двбръ. Тенерь не постигли зачинити ворота й у двбръ нати-

слося сила шростыхъ козакбвъ. „Хмельницкого! Хмельницкого

тукали вони та добивалися въ воко%.

выйшовъ й зновъ иочавъ одиагатись. Козаки дома-

галися, що бь вбнъ збставсь на гетьманьскому уряд%, та

що бъ, доки дбйде ."тъ, кермувавъ

Bbll'0BckiIl зновъ удававъ, буц•Ьмъ не хоче. Спустивши до

долу очи, зложивщи навхрестъ руки, зъ слёзами на очахъ,

вонь дякувавъ рад•Ь за честь, прохавъ обрати людей удатнеЬй-

шихъ вбдъ него. Тблько жь, чимъ 66.льше кланявся та

не хотЬвъ то все ббльше намагалися козаки. По

козацкому звычаю, чернь почала выгукувати та лаятись:

немовь бы нехотя, немовь корившись тблько наро-

днбй волД згодався. Чернь ажь ось-то рад%ла...

„Теперь я сиытаю ось про щод, мовивъ „Мо-

лодому гетьманови треба вчитись; по воль блаженнои памяти

батька, ему треба дати иросйту; вбнъ мусить бути въ школђ

й черезъ те ему не можна буде ибдтисуватись на листахъ та

Коли жь клейноды будуть у мене, то мушу под-

писуватись я. Якъ же скаже рада пбдшисуватпсь

Сиершу козаки не знали, що на те сказати. Коли тутъ

выхопився Выговского прихильникъ.

„Нехай, каже, панъ пбдаисуеться такъ: „Ивань

гетьманъ на той часъ вбйска запорозкого, 60 на

той часъ, коли въ него будуть клейноды, справжнииъ гетьма-

нощь буде вбнъи.