вволевый недавно съ чАтоств, куды вго вавдано за ирвхвль-

нботь до Украины), (славный въ народнбй памяти

Морозенко, не знати, де вонь пробувавъ вбдъ р. 1649, коли вонь

переставь водковникуватв въ Корсуни), й 66льшь

за вс%хъ осв±ченый Немиричь. нащадокъ давнои

новгородовои родины, що въ ХУ. в. ввела въ литовску дер-

жаву, Немирнчь бувъ сшадщикомъ богатыхъ маеткбвъ на

Украв“, й вбдъ свого батька ще зъ малку перенявся тымъ

вольнодумствоиъ, що въ той в±къ загаломъ

ствомъ звалось. молодый свбй перебувъ за кордо-

номъ, найббльшь у та тамъ одержавъ вонь

найл±ашу освВту й нависавъ кблька науковыхъ росправъ но

d.uboawia та р. 1648 вонь приставь

до Хмельницкого вперше, ратуючи себе вбдъ кракбвскои

Не вЬдоио, де вонь перебувавъ посля Зборбвскои умовы,

але вбдъ р. 1655 мы бачамо, що вбнъ працюе на користь

Украины; вонь верейшовъ до православнои в%ры, вЬры батькбвъ

своихъ, працювавъ на користь Украины у Шведского короля,

у а теперь, якъ померь мавъ вляны во-

еднати Украину съ Польщею на новыхъ основахъ ихъ спбль-

ного житя. посоль Яна Казимира, Казимиръ Бенёв-

хитро вплывавъ на людей зъ сеи uapTim Вбнъ завевнявъ

ихъ, що возаки своимъ лицарствомъ навчили Полякбвъ й yctXb

сусВд6въ почитати ихъ якъ смВливыхъ лицар'Ьвъ, що Польща

призвав ихъ вольными, й Коли Козаки захочуть пристати до

Польщ%, бь стольно боронити свои права та вольности, то

не инакше пристануть, якъ рбвнй до рбвныхъ и вбльнй до воль-

ныхъ. Чимала частина украиньсвого духовеньства, та й самъ

Денись Балабанъ, що важивъ тод•Ь на перенялися

такими жь думками.

Ще за Богдана Хмельницкого духовеньству було не до

вводобы йти пбдъ московску Навыклй до польскои

Формы кермованя та до польского ладу, самй выйшовши зъ

шляхты, духовнй, найиаче значнй, завадто мали въ собЬ поль-

щины... вросв±та едвала вхъ съ Польщею й розрбзняла зъ Мо-

СЕОВЩННОЮ. Черезъ зиаганя за в%ру вони на часъ ста-

вали вротввъ католицкои а скоро шрийшлося вбдры-

ватнсь вбдъ Подьщв, побачвли вони, що не вважаючи на

оду Вру, вони морально зъ однов%рвою Москвою,