— 10 —

тетьманьского уряду, що бь такимъ учинкоиъ заио6Ьгти лю-

бови та прихвльности народу. У козакбвъ 60 споконвВку ве-

лося, що той, кого обирають за старшину, кблька разбвъ вод-

магався и вже тодВ тбльки згоджувавсь, якъ рада немовь бы

силомбць прииушувала его.

Що бь затоНгти усякоиу подзору, говоривъ, що

й вбыъ покине свою посаду й за що не буде писарювати,

коли не оберуть за гетьмана.

Такъ саме обозный Тимохв'Ьй Носачь, та ЛЬ-

що выховували й Зарудный подавали

вћсти про загальне ремство козакбвъ, раяли зректися

гетьманованя й завевняли, що вони, зъ врихильности до

не схочуть ббльшь старшинувати, нехай тод% вольна рада сама

норядкув въ Украинђ й обираб соб% гетьмана та старшину.

Молодый згодився зректися, саодђваючись, що такою

покорою до рады вбнъ втихомирить ремство й збстанеться на

гетьманованю.

Почали скликати раду. шисавъ до тыхъ пол-

ковникбвъ, що не були ври смерти Хмельницкого, що бь при-

були зъ своими козаками обирати гетьмана, а тыиъ часомъ

обД'Ьлявъ та частувавъ старшину та значныхъ козакбвъ, покли-

кавъ до себе простыхъ козакбвъ, иогоричивъ ихъ, поставивъ

06tXb и своею ввВчливостю подлестився до нихъ.

У недолю, 24. сериня, дов6ыцЊ почали кликати на раду.

съ прихильною до него старшиною назначили у

Хмельницкого дворђ, що бь ум%стити тамъ только тыхъ коза-

кбвъ, що прихильна до нихъ: а то були годованй об%дами та

могориченй. А про те й Выговского прихильники не знали,

що вбнъ важить на гетьманованв. Коли въ двбръ досыть на-

бралося козакбвъ, ворота гарненько замкнули й величезна сила

козакбвъ та постбльства стояла за дворомъ.

Зъ цок“въ выйшовъ зъ булавою въ ру$•, за нииъ

весли бунчуки, окрываючи его.

„Панове рада!“ мовивъ щиро дякую за гетьмань-

урядъ, що вы менгЬ дали, шануючи батька мого; только жь

черезъ свои молода лћта, черезъ свбй не ножу

я ще держати такого уряду. Ось ваиъ булава й бунчукъ.

Обирайте за гетьиана иншого, стар±йшого вбдъ мене та за-

служеного.